Олег Татаров 5 серпня 2020 року призначений президентом України на посаду заступника керівника Офісу президента.

За офіційним повідомленням Офісу президента: " До компетенції Олега Татарова буде входити формування державної політики у сфері правоохоронної діяльності, експертно-аналітичне забезпечення роботи Офісу Президента України, забезпечення гарантій національної безпеки держави у сферах правоохоронної діяльності, протидії корупції, захисту прав людини".

Його призначення викликало обурення в суспільстві, оскільки під час Революції Гідності Татаров публічно виправдовував акти насильства силовиків щодо журналістів та активістів.

У той час (від 2011 року і до втечі експрезидента Януковича з України) він працював заступником начальника Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ (МВС) - ключового силового відомства, яке жорстоко та незаконно протидіяло протестувальникам. Татаров публічно коментував події Революції Гідності, виправдовував очевидно незаконні дії силовиків, інформував суспільство про недостовірні факти щодо сутичок між силовиками та протестувальниками.

Після звільнення з МВС Олег Татаров працював у приватному секторі юристом та адвокатом. Публічні дані свідчать про активне використанням ним своїх контактів, набутих за роки роботи в системі МВС, з недоброчесними намірами та з метою здійснення корупційних дій.

Після призначення в Офіс президента Володимира Зеленського щодо Олега Татарова розпочалося розслідування: у 2020 році Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура висунули йому підозру у співучасті в корупційному злочині. Проте, скориставшись своїм впливом св ОП Татарову вдалося заблокувати розслідування.

Попри ці факти президент Зеленський не звільнив Татарова. Посадовець часів Януковича продовжив роботу в Офісі президента та залишився відповідальним за роботу силового блоку. Зокрема, саме Татаров з боку Офісу президента, за даними журналістів та активістів, став "куратором" частини конкурсної комісії з відбору керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Попри те, що саме це відомство займалося слідством у справі проти нього самого. Під час конкурсу частина комісії, яку контролював Татаров, намагалася просунути близьких до Офісу президента осіб. Коли це не вдалося, ця частина комісії штучно зривала та затягувала процес конкурсу.

Також Татаров відомий тісними зв'язками з Андрієм Портновим - експосадовцем часів президентства Віктора Януковича. Портнов потрапив під санкції уряду США через налагодження широких зв'язків з судовим і правоохоронним апаратом України за допомогою хабарництва.

В органах внутрішніх справ Олег Татаров служив від 1999 до 2014. У 2011 році був призначений на посаду заступника начальника Головного слідчого управління МВС - фактично він відповідав за розслідування злочинів, скоєних правоохоронцями.

Однак в часи Революції Гідності Татаров неодноразово публічно коментував події, що відбувалися на Майдані, часто маніпулюючи фактами, приховуючи їх та захищаючи поведінку силовиків.

Під час подій на Майдані Татаров намагався вигороджувати очевидно незаконні дії МВС. Його заяви одразу спростовували активісти та журналісти, а пізніше — і офіційне слідство ГПУ. Більше неправдивих заяв Татарова щодо подій Революції Гідності оприлюднено Адвокатською дорадчою групою (спільнота адвокатів, які захищають в судових процесах потерпілих протестувальників та їх родичів).

Після втечі Януковича Татаров був звільнений з МВС начебто за власним рапортом. Однак восени 2015 року він звернувся із позовом до скандального Окружного адміністративного суду Києва, у якому вимагав скасувати наказ про його звільнення і заявляв, що рапорту не подавав. Зрештою, у грудні 2016-го ОАСК задовольнив позов Татарова.

Одночасно, оприлюднені журналістами записи розмов голови ОАСК Павла Вовка свідчать про наявність тісних зв'язків та узгодження окремих рішень ОАСК з Андрієм Портновим, який має тісні зв'язки з Олегом Татаровим.

Ще під час роботи в МВС Татаров почав тісно співпрацювати з тодішнім заступником голови адміністрації президента Януковича Андрієм Портновим. Від МВС Татаров входив до складу кількох робочих груп, які об'єднували експертів з різних державних органів та зовнішніх експертів зокрема до:

• міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів. На засіданнях робочих груп Татаров переконував учасників у ефективності МВС щодо розслідування справ про напади на журналістів, ігноруючи при цьому значну кількість заяв про перешкоджання роботі журналістів.
  
  
• з розробки проєкту Кримінального процесуального кодексу (група створена колишнім керівником МВС Анатолієм Могильовим). Татаров був, за словами тодішнього начальника в МВС Василя Фаринника, «найбільш робочою конячкою».
  
  

З 2015 року Татаров почав займатися адвокатською практикою, працюючи у ТОВ "ПК "Креденс" та АО "Креденс" та будучи керуючим партнером цих адвокатських об'єднань. Засновником адвокатського об'єднання є Василь Фаринник - також колишній високопосадовець МВС (начальник Головного слідчого управління, заступник міністра). Саме об'єднання отримало неформальну назву «юристи Портнова». Керівництво адвокатського об'єднання та його адвокати складають переважно колишні співробітники МВС.

Андрій Портнов є одним з ключових клієнтів адвокатського об'єднання, в тому числі в період роботи там Олега Татарова.

Детальніше про інших клієнтів Татарова і адвокатську практику пише Бабель.

Адвоката не можна ототожнювати з його клієнтами. Однак у випадку Олега Татарова привертає увагу те, що він представляв у багатьох випадках як адвокат інтереси проросійських сил та агентів. А також ті факти, що він систематично використовував у своїй адвокатській діяльності особисті зв'язки в системі МВС та очевидно використовує своє становище в офісі президента для неформального впливу на рішення правоохоронних органів. Це також підтверджується фактами впливу Татарова на кримінальне провадження, у якому йому було пред'явлено підозру НАБУ та САП.

У 2014-2017 роках Татаров також працював у юридичному департаменті державної будівельної компанії "УкрБуд". За інформацією журналістів, Олег Татаров фактично особою, яка допомагала компанії незаконним корупційним шляхом вирішувати проблеми та питання з МВС, з яким УкрБуд після його призначення почав активно співпрацювати. Буквально за два роки МВС став найбільшим замовником УкрБуду, президентом якого від 2010 до 2016 був Максим Микитась.

У вказаному інтерв'ю Максим Микитась, який також є обвинуваченим у кримінальному провадженні НАБУ неодноразово підтверджує роль Олега Татарова як посередника компанії для вирішення питань фактично корупційним шляхом пов'язаних з діяльністю компанії.

Суть кримінального провадження:

Наприкінці 2017-го року журналісти видання Bihus.Info опублікували розслідування про вкрай невигідний обмін між Нацгвардією та Укрбудом.

Справа в тому, У 2000-х роках внутрішні війська (теперішня Нацгвардія) передали майже гектар землі на Печерську будівельній компанії "Пагода" для зведення житлового комплексу. За це та мала виділити відомству 20% квартир і паркомісць. Але до 2013 року будівельні роботи на ділянці Нацгвардії так і не розпочалися.

Після цього право будівництва перейшло до "Укрбуд девелопмент", бенефіціарним власником якої і був народний депутат Максим Микитась.

За угодою з новим забудовником, військовослужбовці мали отримати 50 квартир і 30 паркомісць в елітному ЖК «Аристократ». Але в 2016 році командувач Національної гвардії Юрій Аллеров відмовився від них на користь 65 квартир на околиці Києва біля станції метро «Червоний хутір» (ЖК «Оберіг» у Дарницькому районі столиці). Обидва будинки зводила компанія «Укрбуд Девелопмент». Вартість нерухомості на околиці Києва була меншою на 81 млн грн.

14 травня 2019 року НАБУ повідомили про підозри: тодішньому командувачу Нацгвардії Юрію Аллерову, гендиректору УкрБуду Олегу Майбороді, приватній оцінювачці Алісі Гринчук (яка згодом пішла на угоду зі слідством і визнала вину), та Максиму Микитасю. Татаров в той час був захисником керівництва будівельної компанії у суді. Домігся звільнення з-під варти Майбороди і ще одного підозрюваного з УкрБуду Якусевича.

У 2020 суди над Микитасем продовжувалися: з червня 2020 року він перебував у СІЗО, а Татаров з серпня став заступником керівника Офісу Президента. Наприкінці 2020 року Микитась пішов на угоду зі слідством і дав викривальні свідчення проти Олега Татарова. Після чого НАБУ і САП підготували заступнику голови ОП підозру у вчиненні злочину. За версією слідства роль Олега Татарова була в тому, щоб домовитися про хабар експерту МВС за фальсифікацію експертизи у справі. За допомогою підробленої експертизи збитки з 81 млн грн раптово зменшилися більше ніж в 10 разів, до 7 млн грн.

В публічному інтерв'ю Максим Микитась, який і викрив Татарова вказав наступне у відповідь на запитання журналіста:

Журналіст: За версією слідства, ви через Татарова домовлялись про хабар для експерта з МВС. Чому саме його обрали на роль посередника? Хто координував домовленості? Татаров діяв за вашими вказівками чи брав участь в їх організації?

Микитась: Була ситуація, яка підлягала вирішенню в юридичній площині. Методи її вирішення вибирав Татаров сам, а потім доповідав, що потрібно для цього.

НАБУ також оприлюднило частину листування між фігурантами справи, в тому числі між Олегом Татаровим та іншими фігурантами справи, яке підтверджує версію слідства.

Однак, в кримінальному провадженні щодо Татарова було двічі незаконно змінено групу прокурорів у справі і врешті визначено прокурорів з Офісу Генпрокурора замість САП. Як наслідок, в кримінальному провадженні збігли строки, а прокурори так і не прийняли жодного рішення. Збіг строків означає неможливість подальшого розгляду справи в суді.

Після того, як Максим Микитась дав викривальні свідчення щодо Татарова, поліція пред'явила Микитасю підозру у викраденні людини, а суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На думку адвокатів Микитася це провадження виникло як помста за викривальні свідчення щодо Олега Татарова. Про тиск за викривальні свідчення цим кримінальним провадженням заявило і НАБУ.

Своєю чергою, Олег Татаров розгорнув кампанію зі звинувачень НАБУ: «Ситник – це визнаний винним судом в корупції функціонер і державний злочинець, який зводить особисті рахунки»; «За фальсифікацією справи стоїть Артем Ситник, якого я раніше неодноразово публічно називав корупціонером та злочинцем»; «ця справа – особиста помста чиновника, який не має ні морального, ні юридичного права очолювати НАБУ». Такі тези — свідома маніпуляція з боку Татарова, ЦПК неодноразово пояснював, чому це брехня.

Андрій Портнов тим часом публічно захищав Татарова.

Після вказаних подій на офіційному сайті президента була зареєстрована петиція про необхідність звільнення Олега Татарова з посади. Вона набрала необхідні для реагування більше 25 тисяч підписів громадян. Проте президент відомовився звільняти Татарова з посади. Під час збору підписів за петицію виникали провокації, наприклад, одинм з пдписантів стала особа на ім'я Biden Joe, що означало провокацію та спробу дискредитувати процес. Адже електронні петиції на сайті президента можна підписати виключно за допомогою авторизованого електронного підпису. Зрозуміло, що в Україні немає громадян з таким іменем, тож це стало підставою для ініціювання кримінального провадження щодо підробки електронного підпису.

Центр протидії корупції отримав від власних джерел в Офісі Генпрокурора підготовлений за вказівкою Олега Татарова законопроєкт, який послаблював НАБУ та допомагав Татарову уникнути відповідальності.

Найшкідливіша норма цього законопроєкту стосувалася підслідності НАБУ. Це фактично мало намір знищити виключну юрисдикцію НАБУ, розмивши її і додавши дрібну корупцію. На практиці це означало б, що НАБУ займалося б побутовою корупцією, тобто дрібними хабарями, наприклад, патрульних поліцейських або чиновників в сільрадах. Більше того, цим законопроєктом хотіли легалізувати схему зливів корупційних справ, як це сталося у справі Татарова: давши генпрокурору виключну можливість забирати справи у НАБУ і передавати їх іншим органам розслідування, що зараз прямо заборонено законом.

У своєму телеграм-каналі Татаров відхрещувався від законопроєкту. Тим не менше, Центр протидіїх корупції опублікував текст підготовленого законопроекту, який підтверджував офіційну процедуру узгодження тексту в Офісі Генпрокурора. Публічний розголос сприяв тому, що законопроєкт не був ініційований перед суб'єктами законодавчої ініціативи.

Незадовго до того, як Татаров потрапив до справи Микитася як підозрюваний, заступник керівника ОП публічно негативно висловився про НАБУ у медіа, яке пов'язують із Медведчуком та Портновим):

«НАБУ — це не українська історія, яка на жаль знаходиться за межами нашої країни. Можна виходити з різними законодавчими ініціативами, але корінням проблем у антикорупційній політиці держави є саме Артем Ситник.»; «...боротьба, яку ведуть з зовнішніх джерел впливу заради збереження Ситником посади дискредитує правоохоронну систему».

За таку заяву Татарова довелося виправдовуватися самому президенту. Адже збереження незалежності антикорупційної інфраструктури, зокрема і НАБУ, є частиною зобов'язань України перед західними партнерами.

Вже після першої спроби НАБУ вручити йому підозру Татаров писав на свої сторінці у Фейсбук: «...поки я працюю у владі, я буду... просувати політику зменшення впливу структур і організацій, що намагаються організувати в нашій країні зовнішнє управління… Моя позиція незмінна – тільки українські інтереси і формування виключно національної та незалежної правоохоронної політики, без чиїхось підказок і зовнішніх вказівок».

У грудні 2020 Татаров обіцяв подати позов до Ситника про захист честі, гідності та ділової репутації. Суд залишив заяву без руху через неякісні докази.

У 2020 році збігав строк повноважень керівника САП Назара Холодницького та розпочався процес формування конкурсної комісії. За законом Конкурсна комісія складається з 11 осіб: 4 призначаються Радою прокурорів і ще 7 українським парламентом за пропозиціями фракцій. В червні 2020 року Рада прокурорів призначила до комісії 4 незалежних експертів: 3 визнаних міжнародних експертів (Драго Кос, Нона Цоцорія, Томас Фаєрстоун) та українця Романа Куйбіду.

Парламент зміг призначити свою квоту лише з 3-ї спроби. Більшість визначених парламентом осіб викликали шквал критики щодо невідповідності їх визначеним законом критеріям. За наявною в Центрі протидії корупції інформацією підбір членів комісії від парламенту здійснювався саме Татаровим, а в подальшому ці особи подавалися для голосування парламентом від різних фракцій та груп. Надалі, журналісти знайшли численні зв'язки більшості визначених парламентом осіб з Татаровим.

Протягом процесу конкурсного відбору, більшість членів комісії з парламентської квоти різними способами затягували процес, намагалися встановити процедури, які не передбачали перевірку доброчесності, необгрунтовано блокували незалежних кандидатів на конкурсі (так наприклад без жодних обгрунтувань з боку парламентської квоти був заблокований Роман Симків - прокурор САП у справі Татарова, а також прокурор Божко, який розслідував справу Андрія Портнова та ряд інших кандидатів). Так само частина комісії від парламенту намагалася штучним чином просунути та дати зелене світло кандидатам, в яких був зацікавлений Офіс президента (Андрій Костін - нардеп та товариш голови офісу президента Андрія Єрмака).

Частина комісії з боку парламенту штучним чином затягувала процес, ігноруючи засідання комісії та зриваючи кворум, коли до фіналу конкурсу вийщло 2 кандидата, один з яких детектив НАБУ Олександра Клименка, що займався справою Татарова. Частина членів комісії штучно саботувала процес та надавали пропозиції необхідності перезапуску конкурсу аби недопустити виграшу Клименка, який перемагав у процесі за кількістю отриманих ним балів. Станом на 20 грудня 2021 року процес конкурсу триває понад 14 місяців через необгрунтовані затягування і саботаж.

Декларація про суттєві зміни за 13 січня 2021:

Татаров сплатив 269 тисяч гривень ($9569) за навчання у Вашингтонському American University. Пізніше він пояснив, що буде навчатися сам, а не його діти. Загалом програма складається з 36 кредитних годин, кожна з яких коштує $1812. Тобто загальна вартість навчання складатиме щонайменше $65 000, а внесок Татарова — це плата за 5 кредитних годин.

Підсумовуючи: після звільнення з поліції у 2014 Татаров мав тільки одну квартиру. У 2016 він робить чотири вклади в квартири через фонд УкрБуду. У2017 два з них розриває, але доходів і нових квартир не декларує, і робить нові два вклади. Але вже у 2019 Татаров має: дві готові квартири, ще чотири квартири незавершеного будівництва, ще три розірвані договори з Фондом Фінансування Будівництва, і ще один розірваний договір — загалом мав би мати 8-10 квартир.

У січні 2021 журналісти розповіли про ще одну квартиру Татарова в Ірпені: у червні 2020 у будинку, який не зданий в експлуатацію і не має присвоєної адреси, Тетяна Татарова, колишня дружина, купила квартиру за 360 500 грн.

Одразу після призначення Татарова в ОП фірма його тестя отримала від Київради землю під забудову. Компанія "Дейрінг Капітал" була заснована у жовтні 2019 з уставним фондом 200 гривень. Співвласник фірми Олександр Павлушин — батько дружини Татарова. Не маючи жодного будівельного досвіду, вже у липні 2020 фірма отримала в оренду 1.5 гектари землі у Києві. При цьому документи на забудову підготували неймовірно швидко, менше ніж за два місяці.