До цього розділу увійшли приклади того, як НАЗК дозволило не подавати декларації понад 30 тисячам чиновників: СБУшникам та військовим прокурорам. Це фактично унеможливлює їхнє покарання за брехню в декларації.

Адже е-декларації цих чиновників бачать лише працівники НАЗК або й їхніх же відомств, які не несуть для них ніякої загрози. Дехто, використовуючи своє положення, намагається залишитися "секретним агентом" і на інших посадах, а НАЗК таке ухилення від декларування повністю ігнорує.

Очільник Запорізької області Костянтин Бриль, незважаючи на пряму вимогу закону, чомусь вирішив не подавати декларацію про доходи за 2015 рік. Перед призначенням на цю посаду він перебував на посаді контррозвідувальника СБУ, тому хотів звільнити себе від подання декларації і потім.

Активісти зверталися до НАЗК з проханням перевірити правомірність дій чиновника. У відомстві зазначили, що претензій до Бриля не мають, однак підтвердили, що він поєднував дві посади (голова ОДА та співробітник СБУ). Це порушення закону. Лише після судових позовів та звернень активістів до Президента, а також постійного громадського тиску Бриль звільнився з СБУ і таки опублікував декларацію . Виявилось, що Бриль досить заможна людина, як для особи, яка все життя працювала в державних органах.

Однак керівник Запорізької ОДА зазначив у декларації не все. Згодом журналісти знайшли, що Бриль приховав від декларування 5 люксових автівок, а також витрачає на відпочинок і навчання дітей стільки, наче є доларовим мільйонером.

Костянтин Бриль безперечно став прекрасним прикладом для уникнення декларування під маскою "секретного агента" СБУ.

Надихнувшись безкарністю Бриля, очільник Донецької обласної державної адміністрації Олександр Куць вирішив проігнорувати декларування таким же способом.

Він до 22 червня був головою управління СБУ в Донецькій і Луганській областях, поки Указом Президента його не звільнили. Утім Куць і досі може залишатися в лавах СБУ та очевидно використовує це, щоб не подавати е-декларацію.

У червні 2018 року Петро Порошенко підписав Указ про призначення генерала СБУ Олександра Куця головою Донецької ОДА. Однак Куць не подав перед призначенням електронну декларацію, що є грубим порушенням закону.

От уже з червня 2019 року НАЗК, попри неодноразові звернення активістів, не вживає жодних заходів через неподання Куцем декларації.

У серпні 2016 року НАЗК запустило систему електронного декларування, але не визначило спеціального порядку подання декларацій для осіб, посади яких є державною таємницею.

Закон надає право на особливий порядок подання та оприлюднення декларацій виключно тих працівників СБУ, основною функцією яких є здійснення оперативно-розшукової, контрозвідувальної та розвідувальної діяльності.

Відповідно, голова та заступники СБУ, начальники підрозділів Центрального управління, їхні заступники та начальники регіональних органів СБУ, їхні заступники, а також звичайні слідчі служби мають подавати декларації в загальному порядку. Більше того, усі ці посадовці наразі мають бути притягнуті до відповідальності за неподання декларацій у Реєстр. Проте НАЗК закриває на це очі.

Уже після запуску електронного реєстру декларацій НАЗК у жовтні 2016 року, СБУ незаконно запровадила власну систему подання та зберігання електронних декларацій усіх своїх співробітників.

Заступник голови СБУ Вадим Поярков листом поінформував співробітників служби про те, що їхні декларації утаємничили і створили власну систему для їх подачі. Після чого всі працівники СБУ і ті, чиї посади є дійсно таємними, і ті, хто є абсолютно публічними, подали декларації у систему СБУ, а не до реєстру НАЗК. Це відбулося за чотири дні до дедлайну подачі декларацій у реєстр, установлений законом.

У НАЗК самоусунулися від розробки необхідної процедури декларування для таємних співробітників і, фактично, переклали свої функції на СБУ.

Тепер схема приховування декларацій, вигадана в СБУ та "проковтнута" НАЗК, може бути використана будь-яким державним органом, який має у штаті окремих таємних співробітників – від Нацполіції до РНБО чи Державної фіскальної служби.

Центр протидії корупції 2017 року подав до суду на СБУ через засекречення інформації з декларацій її співробітників. У січні 2018 Апеляційний адміністративний суд міста Києва закріпив за керівництвом СБУ право не подавати декларації. ЦПК звернувся до Верховного суду, який самоусунувся від розсекречення декларацій.

Верховний суд скасував рішення судів нижчого рівня щодо законності засекречення декларацій керівництва СБУ та подачі таких декларацій у власну закриту систему невідомого походження. Проте замість того, щоб змусити СБУ подати відкриті декларації відповідно до закону, суд повернув справу в цій частині на новий розгляд.

У квітні 2017 року аналітики писали, що з реєстру НАЗК зникло понад 200 е-декларацій працівників Генпрокуратури та військових прокуратур. У липні 2017 року головний військовий прокурор Анатолій Матіос підтвердив, що " заховав " 72 декларації своїх підлеглих.

ЦПК з'ясував, що 31 березня 2017 Матіос підписав постанову про застосування спеціальних заходів безпеки до окремих прокурорів шляхом "заборони видачі та вилучення відомостей про них державними органами", у тому числі НАЗК.

Таке рішення Матіос та ГПУ пояснювали загрозою для прокурорів через конфлікт з Росією. Разом з тим, майнові декларації прокурорів не містять жодної інформації, розголошення якої може загрожувати їхній безпеці, оскільки:

НАЗК виконало цю абсурдну постанову і своїм рішенням прибрало з публічної частини реєстру низку декларацій військових прокурорів, хоча відповідних повноважень на це не мало.

Після зникнення е-декларацій з реєстру, активісти Автомайдану писали про неточності та "білі плями" в декларації правої руки Анатолія Матіоса – заступника головного військового прокурора Дмитра Борзих . Але зараз неможливо встановити факти недостовірного декларування чи незаконного збагачення через те, що декларації Борзих банально немає у доступі.

ЦПК через суд намагався визнати незаконним приховування електронних декларацій військових прокурорів. Однак у грудні 2018 року після 2 років судів Верховний суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій та дозволив приховувати декларації військових прокурорів. ЦПК звернувся в Європейський суд з прав людини.