Як виявляти конфлікти інтересів на місцевому рівні?
Складно переоцінити важливість дотримання правил щодо врегулювання конфлікту інтересів для ефективного запобігання корупції. Встановлення та послідовне застосування цих правил публічними службовцями – держслужбовцями, депутатами, посадовцями державних та комунальних підприємств тощо – має запобігти тому, що вони використовуватимуть свої повноваження в особистих цілях, а не на користь суспільства, яке і надало їм ті чи інші повноваження заради задоволення публічного інтересу.

Забезпечити дотримання цих правил неможливо, якщо порушники не нестимуть відповідальність. І саме громадськість відіграє надзвичайно важливу роль у цьому процесі, адже може самостійно неупереджено контролювати дотримання визначених правил та ініціювати притягнення до відповідальності тих посадовців, які їх порушують.

Цей посібник має сприяти громадянам, громадським організаціям, журналістам та усім зацікавленим особам контролювати дотримання публічними службовцями правил щодо конфлікту інтересів, виявляти порушення, ефективно на них реагувати та добиватись такої ж дієвої реакції з боку компетентних державних органів.

У кінцевому рахунку, це має призводити до притягнення до відповідальності тих, хто порушує встановлені правила, а для інших публічних службовців це слугуватиме одним зі стимулів дотримуватись встановлених правил.

Цей посібник зосереджується на темі виявлення конфлікту інтересів й реагування на нього саме на місцевому рівні – в органах місцевого самоврядування та комунальних підприємствах. Для кращого розуміння розмежування правомірних дій посадовців та порушень у посібнику наводяться приклади як правомірної, так і неправомірної поведінки службовців.
Що таке конфлікт інтересів і чому це важливо?
Конфлікт інтересів – це суперечність між приватними інтересами публічного службовця та його службовими обов'язками, під час виконання яких він має переслідувати публічні інтереси.
Різновиди конфлікту інтересів
Потенційний КІ
Реальний КІ
Потенційний КІ
  • У службовця наявний приватний інтерес;
  • Цей приватний інтерес «перетинається» з повноваженнями службовця;
  • Приватний інтерес лише потенційно може вплинути на об'єктивність і безсторонність службовця при прийнятті певних рішень чи при певних діях у майбутньому.
Реальний КІ
  • У службовця наявний приватний інтерес;
  • Цей приватний інтерес «перетинається» з повноваженнями службовця;
  • Приватний інтерес фактично впливає на об'єктивність і безсторонність службовця при прийнятті певних рішень чи при певних діях
Запитання:
Для чого встановлювати правила щодо конфлікту інтересів?
Відповідь:
Коли йдеться про публічних службовців (конкретний перелік див. нижче), то логіка запровадження цих правил є достатньо простою. Публічні службовці, коли діють від імені держави чи громади, реалізують ту владу, яку їм надало суспільство, задля задоволення певних інтересів усього суспільства. Саме цей інтерес повинен бути пріоритетним для службовців і реалізовувати свої повноваження вони мають в об'єктивний та неупереджений спосіб.

Вочевидь, суспільний інтерес постраждає, якщо посадовець почне використовувати надану йому владу у будь-яких приватних цілях чи діятиме упереджено, адже це може нанести шкоду задоволенню суспільних інтересів. Більш того, коли у громадян немає впевненості, чи справді діятимуть публічні службовці в інтересах суспільства, а не заради самих себе, це підриває довіру до держави та державних інституцій.

Через це багато країн і запровадили певні правила, які зобов'язують службовців розкривати конфлікт інтересів та врегульовувати його. Україна - не виняток: такі правила існують в нашій державі з 2009 року, а з 2015 року діють правила, що встановлені Законом України «Про запобігання корупції». Він є чинним наразі і основним законом, що встановлює правила стосовно конфлікту інтересів. Окремі норми також містяться й в інших законах, про що детально зазначається нижче.
ЗАПИТАННЯ:
Чи є конфлікт інтересів корупцією?
ВІДПОВІДЬ:
Конфлікт інтересів сам по собі ще не є корупцією. У кожної особи є приватні інтереси - наприклад, зумовлені сімейними чи дружніми стосунками, попередньою роботою тощо. Уникнути повної відсутності приватних інтересів у певної особи неможливо, тому сам лише факт виникнення конфлікту інтересів не є порушенням і не є корупцією, адже сам по собі не призводить до зловживання повноваженнями заради неправомірної вигоди.

Однак конфлікт інтересів призводить до порушення, якщо його не врегулювати у тому порядку, який для службовців визначає закон. Більш того, неврегульований конфлікт інтересів може призвести до корупційних дій певного посадовця, за що встановлено значно серйозніше покарання, аж до кримінального переслідування.
ЗАПИТАННЯ:
Які бувають види конфлікту інтересів?
ВІДПОВІДЬ:
В українському законодавстві вирізняють два види конфлікту інтересів:

Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Простіше кажучи, йдеться про ситуацію, за якої у публічного службовця у сфері, в якій він виконує свої повноваження, наявний приватний інтерес, що лише може вплинути на об'єктивність та неупередженість при виконанні повноважень (але вплив такого приватного інтересу ще не відбувається).

Реальний конфлікт інтересів – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Простіше кажучи, реальним конфліктом інтересів є ситуація, за якої у публічного службовця у сфері, в якій він виконує свої повноваження, наявний приватний інтерес, і такий приватний інтерес вже впливає на те, як ці повноваження можуть бути реалізовані.
Для кращого розуміння розмежування реального та потенційного конфлікту інтересів можна розглянути таку гіпотетичну ситуацію. Припустимо, певний посадовець виконавчого органу міськради уповноважений контролювати дотримання правил з побутовими та виробничими відходами. У цього посадовця зберігаються дружні стосунки з керівником виробничого підприємства, яке внаслідок виробничого процесу продукує такі відходи, і такі дружні стосунки зумовлюють у нього приватний інтерес – він призводить до наявності потенційного конфлікту інтересів. Водночас якщо посадовцю доручать проведення перевірки дотримання правил поводження з відходами на підприємстві, яким керує його друг, конфлікт інтересів із потенційного перетвориться на реальний.
Запитання:
Що таке приватний інтерес?
Відповідь:
Приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес публічного службовця, його може зумовити широке коло життєвих ситуацій певного службовця.

Коло таких ситуацій є невичерпним, але найчастіше приватний інтерес виникає через:

  1. сімейні стосунки та родинні зв'язки;
  2. товариські та дружні стосунки з іншими особами;
  3. попередню професійну діяльність;
  4. поточні бізнесові та підприємницькі інтереси;
  5. політичні зв'язки та афіліації;
  6. ділові зв'язки та фінансові інтереси (наприклад, отримані позики чи розміщення коштів на депозиті у певній банківській чи фінансовій установі);
  7. вороже ставлення до інших осіб, конфліктні ситуації.
Наприклад, публічний службовець може бути зацікавлений у сприянні бізнесу своєї дружини; більш поблажливому ставленні до дітей, які працюють разом із ним в одному органі у його підпорядкуванні; сприянні політичній партії, членом якої він був або є, у здобутті підтримки виборців; наданню преференцій підприємству, на якому він раніше працював; створенні перешкод для підприємця, із яким він раніше мав бізнес-конфлікт тощо.
Запитання:
Що слід робити, якщо у службовця існує реальний або потенційний конфлікт інтересів?
Відповідь:
Коли у публічного службовця виникає потенційний або реальний конфлікт інтересів, то його необхідно врегулювати у певний спосіб, щоб дії чи рішення такого службовця зрештою не призвели до корупції, зловживань чи переслідування приватних інтересів замість інтересів суспільства. Нижче детально описано, які службовці у який спосіб мають врегульовувати конфлікт інтересів.
Запитання:
Які існують додаткові правила для запобігання конфлікту інтересів?
Відповідь:
Автори Закону України «Про запобігання корупції» врахували, що в окремих ситуаціях ті чи інші обставини майже напевне зумовлять конфлікт інтересів у публічного службовця, а тому встановили ряд додаткових вимог і обмежень, які мають запобігти його виникненню. Ці додаткові обмеження стосуються:

  • одержання подарунків;

  • обмеження щодо суміщення та сумісництва;

  • передачі корпоративних прав в управління;

  • обмеження на спільну роботу з близькими особами;

  • обмеження на певну діяльність після звільнення з публічної служби.
Кожне із цих обмежень має своє обґрунтування, тісно пов'язане з конфліктами інтересів та визначає додаткові правила, які детально розглядаються нижче.
Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів
Що має зробити публічний службовець, у якого виник потенційний або реальний КІ
  • повідомити свого безпосереднього керівника чи, якщо посада його не передбачає, НАЗК;
  • не вчиняти жодних дій та не приймати жодних рішень в умовах КІ, поки його не врегульовано;
  • може самостійно позбутись приватного інтересу, що зумовив КІ;
  • якщо посада не передбачає наявності безпосереднього керівника – діяти у відповідності до роз'яснення НАЗК про порядок врегулювання КІ.
УВАГА! У певних службовців, зокрема, депутатів місцевих рад, інший алгоритм дій в умовах КІ
Що має зробити безпосередній керівник
1) врегулювати конфлікт інтересів в один із таких способів:

  • усунення службовця від виконання завдання чи прийняття рішень;
  • зовнішній контроль за виконанням завдання чи прийняттям рішення;
  • обмеження доступу до інформації;
  • перегляд повноважень службовця;
  • переведення на іншу посаду;
  • звільнення.
УВАГА! У певних службовців, зокрема, депутатів місцевих рад, інший алгоритм дій в умовах КІ
Порядок врегулювання КІ у депутата місцевої ради, сільського/селищного/міського голови
  • публічно повідомити про наявність КІ на засіданні ради чи іншого колегіального органу, під час роботи в якому виник КІ;
  • утриматись від участі у підготовці, розгляді, прийнятті рішення з питання, щодо якого наявний КІ;
  • якщо неучасть особи у прийнятті рішення призведе до втрати повноважності ради чи іншого колегіального органу – бере участь у прийнятті рішення після публічного оголошення про наявність КІ.
Покарання за порушення
1700-3400 грн
штраф за неповідомлення про реальний КІ
3400-6800 грн
штраф за вчинення дій, прийняття рішень в умовах реального КІ
6800-13600 грн
штраф за повторне порушення протягом року з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю строком на 1 рік
Звільнення
з посади
якщо рішення суду про адміністративне стягнення набрало законної сили.

Депутат місцевої ради, міський/сільський/селищний голова – звільняється, якщо накладене стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.
Запитання:
На кого поширюються ці правила?
Відповідь:
На осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також прирівняних до них осіб. Серед інших, на місцевому рівні до таких осіб належать:

  1. депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати місцевих (обласних, районних, міських, селищних, сільських, районних у містах) рад;

  2. сільські, селищні, міські голови;

  3. інші посадові особи місцевого самоврядування, у т.ч. радники, консультанти, спеціалісти, помічники, керівники виконавчих органів місцевих рад та їх структурних підрозділів, старости, секретарі місцевих рад, керуючі справами виконавчих апаратів і виконкомів місцевих рад, заступники міських, селищних і сільських голів тощо;

  4. посадові особи юридичних осіб публічного права, у т.ч. керівники комунальних підприємств, комунальних установ, інші особи, які у них виконують організаційно-розпорядчі функції та/або адміністративно-господарські обов'язки;

  5. особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених, зокрема, відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Запитання:
Які правила встановлені?
Відповідь:
Вказані особи мають вживати заходів щодо недопущення виникнення потенційного або реального конфлікту інтересів, але якщо він все ж виник – публічний службовець повинен повідомити про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів свого безпосереднього керівника. Якщо посада службовця не передбачає наявність безпосереднього керівника – то повідомити він має НАЗК чи інший визначений законом орган (див. нижче). Якщо особа перебуває на посаді у колегіальному органі й конфлікт інтересів виник під час виконання відповідних повноважень члена органу – то повідомити слід відповідний колегіальний орган. Повідомити про виникнення конфлікту інтересів особа має не пізніше наступного робочого дня відтоді, коли дізналась чи мала дізнатись про виникнення конфлікту інтересів.
Припустимо, якщо посадовець комунального підприємства, який є уповноваженою особою із проведення публічної закупівлі, дізнався про те, що на відкритих торгах одну із пропозицій подало товариство, засновник якого раніше дарував йому подарунок, то службовець має повідомити про виникнення реального конфлікту інтересів не пізніше наступного робочого дня від дня, коли дізнався про отримання такої тендерної пропозиції відповідного товариства.


Відповідь:
Якщо у публічного службовця виникає реальний конфлікт інтересів, він зобов'язаний не вчиняти жодних і не ухвалювати жодних рішень за відповідних обставин – тобто він не може вчиняти дії чи ухвалювати рішення, на які може мати вплив приватний інтерес.
Продовжуючи попередній приклад із уповноваженою особою із проведення закупівлі, то допоки конфлікт інтересів не врегульовано, особа не має розглядати тендерні пропозиції, ухвалювати будь-які рішення чи вчиняти хоч якісь дії щодо відповідного тендеру.


Відповідь:
Якщо у публічного службовця є сумніви у тому, чи наявний конфлікт інтересів, він може звернутись до НАЗК за роз'ясненням. Допоки відповідь від НАЗК не отримана чи якщо у роз'ясненні НАЗК не підтверджена відсутність, то публічний службовець зобов'язаний дотримуватись усіх встановлених Законом вимог – насамперед не вчиняти жодних дій та не ухвалювати рішень, на які можуть мати вплив приватні інтереси публічного службовця. Якщо ж у роз'ясненні НАЗК стверджується про відсутність конфлікту інтересів, то заходів із його врегулювання вживати не потрібно, а публічний службовець звільняється від відповідальності, якщо все ж пізніше у його діях, щодо яких особа звернулась до НАЗК, таки буде виявлений конфлікт інтересів.
Продовжуючи той же приклад, якщо в уповноваженої особи із проведення закупівлі є сумніви, чи ці обставини є реальним конфліктом інтересів, то особа має право звернутись до НАЗК за роз'ясненням, але за такої умови вона повинна повідомити про наявність конфлікту інтересів свого безпосереднього керівника, а також не вчиняти жодних дій чи ухвалювати жодних рішень, допоки НАЗК не вкаже, чи відсутній конфлікт інтересів за цих обставин (у цьому випадку він все ж наявний).


Відповідь:
Після того, як публічний службовець повідомив про виникнення потенційного або реального конфлікту інтересів, наступним кроком має стати врегулювання конфлікту інтересів. Якщо посада службовця передбачає наявність безпосереднього керівника, то саме останній або ж керівник органу, у якому працює службовець, і до повноважень якого належать питання призначення та звільнення працівників, протягом двох робочих днів після повідомлення підлеглого має врегулювати конфлікт інтересів та повідомити публічного службовця про це.

Закон визначає дві групи способів, у який може бути врегульовано конфлікт інтересів – самостійне та зовнішнє. Описані далі правила на місцевому рівні застосовні, насамперед до посадовців виконавчих органів місцевих рад (департаментів, відділів, управлінь тощо, де існує певна ієрархічна структура).

Самостійне врегулювання конфлікту інтересів полягає у тому, що публічний службовець самостійно позбавляється приватного інтересу з наданням відповідних документів на підтвердження цього. Водночас позбавлення приватного інтересу виключає будь-яку можливість його приховування.
Вочевидь, не всіх приватних інтересів можна позбавитись у такий спосіб – наприклад, неможливо у такий спосіб позбутись приватних інтересів, зумовлених сімейними зв'язками чи дружніми стосунками з певними особами. Втім, самостійне врегулювання конфлікту інтересів може бути, якщо приватний інтерес зумовлений, наприклад, наявністю в особи ділових зв'язків з банком і публічний службовець припиняє своє обслуговування у відповідному банку й може це документально підтвердити.

Слід враховувати, що Закон не встановлює строків, протягом якого публічний службовець має самостійно врегулювати його шляхом позбавлення приватного інтересу. На думку автора, у такому випадку допоки публічний службовець не надасть документальне підтвердження позбавлення приватного інтересу, до нього мають застосовуватись заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів, про які йдеться далі.


Відповідь:
Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється в один із таких шести способів.

Насамперед публічного службовця можна усунути від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів. Таке рішення буде доречним, якщо конфлікт інтересів не є постійним за своїм характером і відповідні рішення чи дії, від яких усувається службовець, можуть прийняти/вчинити інші службовці.
Наприклад, якщо посадовець міськвиконкому повинен провести перевірку щодо можливих порушень правил благоустрою підприємством, керівником якого є член його сім'ї, то такий конфлікт інтересів може бути врегульовано шляхом усунення цього публічного службовця від виконання такого завдання та визначення іншого посадовця, який проведе таку перевірку.


Відповідь:
Наступним способом є обмеження доступу публічного службовця до певної інформації. Цей спосіб є доречним, якщо конфлікт інтересів є постійним і виникає власне через доступ до тієї чи іншої інформації, яку службовець може використати у приватних інтересах. У такий спосіб врегулювати конфлікт інтересів можливо, якщо в органі чи підрозділі є інші особи, які можуть працювати з відповідною інформацією, а сам публічний службовець, у якого виник конфлікт інтересів, зможе продовжити виконувати свої повноваження навіть з обмеженням доступу до певного обсягу інформації.
Наприклад, якщо дружина публічного службовця є засновницею компанії, що надає послуги з вивезення відходів, а сам публічний службовець має доступ до інформації про підготовку закупівлі відповідних послуг (наприклад, вимоги до учасників, очікувана вартість тощо) і може заздалегідь використати таку інформацію, щоб у компанії дружини була перевага перед іншими учасниками торгів, то конфлікт інтересів такого публічного службовця може бути врегульовано шляхом обмеження доступу до інформації, яка стосується підготовки до проведення такої закупівлі.


Відповідь:
Конфлікт інтересів у публічного службовця може бути врегульовано також і шляхом перегляду обсягу його службових повноважень. Цей спосіб застосовується, якщо конфлікт інтересів є триваючим, пов'язаний з конкретним повноваженням, а службовець і далі зможе продовжити працювати на посаді попри звуження обсягу повноважень і в органі/підрозділі є інші працівники, яких можна наділити таким повноваженням.
Наприклад, певний службовець виконкому селищної ради наділений рядом повноважень щодо охорони навколишнього природного середовища, у т.ч. бере участь у визначенні розмірів відшкодування підприємствами за забруднення довкілля. При цьому він набув акції одного з товариств, діяльність якого призводить до забруднення довкілля і відповідне підприємство постійно сплачує відшкодування за це. Для врегулювання конфлікту інтересів у цього посадовця його обсяг повноважень може бути переглянуто і його усунуто від реалізації відповідних повноважень на постійній основі, підготовку відповідних рішень доручено іншому працівникові, а публічний службовець здійснює усі інші повноваження на цій посаді.


Відповідь:
Наступним способом може бути застосування зовнішнього контролю за виконанням публічним службовцем відповідного завдання, вчиненням дій чи прийняттям рішень. Цей спосіб підходить як для тимчасових, так і постійних конфліктів інтересів. До нього слід вдаватись, якщо попередні способи неможливо застосувати, а для переведення чи звільнення (які описані нижче), відсутні підстави. Якщо обрано такий спосіб, то зовнішній контроль може бути здійснено як перевірку стану і результатів виконання завдання, вчинених дій, прийнятих чи підготовлених рішень; вчинення дій, прийняття рішень чи виконання завдань у присутності іншого працівника, визначеного керівником органу; якщо йдеться про зовнішній контроль у колегіальному органі – то як участь уповноваженої особи НАЗК у роботі такого органу в якості спостерігача без права голосу.
Наприклад, до повноважень службовця належить розгляд питань про надання соціальної допомоги у вигляді одноразової виплати особам, які цього потребують. Саме він перевіряє, чи надані усі необхідні документи особою, яка на неї претендує, та чи взагалі особа має право на отримання такої підтримки. Одного дня такі документи для одержання одноразової соціальної виплати подає знайомий службовця, з яким вони разом проходили раніше військову службу і мають дружні стосунки. Уявимо, що у той період усі інші працівники, які могли б розглянути такі документи і прийняти рішення, перебувають у відпустках і доручити це завдання їм неможливо. У такому випадку конфлікт інтересів може бути врегульовано шляхом зовнішнього контролю, коли керівник чи інша визначена ним особа перевірить, чи дійсно службовець оцінив подані документи правильно та об'єктивно, без впливу приватного інтересу.


Відповідь:
Ще одним способом зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів є переведення публічного службовця на іншу посаду. Його слід застосовувати у разі постійного характеру конфлікту інтересів та неможливості застосування попередніх способів самостійного чи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів. Водночас має бути наявна вакантна посада, якій за своїми якостями відповідатиме публічний службовець, і він сам повинен надати згоду на переведення.

Останнім способом є звільнення публічного службовця. Цей спосіб врегулювання застосовується, якщо конфлікт інтересів має постійний, триваючий характер і його неможливо врегулювати у жоден інший спосіб, зокрема якщо сам публічний службовець не готовий позбавитись самостійно приватного інтересу або не надає згоди на переведення на іншу посаду.
Наприклад, певну особу було призначено керівником міського управління транспорту, яке відповідає за визначення графіку руху міського пасажирського транспорту, встановлення цін на проїзд та правила оплати руху, правила перевезень, проведення конкурсів на визначення перевізників, а при цьому ця ж особа є засновником підприємства, яке надає у цьому ж місті такі транспортні послуги. У цьому випадку існуватиме постійний конфлікт інтересів, малоймовірно його врегулювання в інші способи, а сам службовець може не бажати позбавити себе приватного інтересу, зумовленого участю у такій юридичній особі. У цьому випадку слід було би перевести особу на іншу вакантну посаду (за наявності такої та за згоди самої особи) або ж, якщо переведення неможливе, звільнити особу у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб.


Відповідь:
Якщо певний публічний службовець обіймає посаду, яка не передбачає наявність безпосереднього керівника, і у нього виникає конфлікт інтересів – він має не пізніше наступного робочого дня звернутись до НАЗК або до іншого визначеного законом органу. НАЗК має роз'яснити цьому службовцю порядок його дій щодо врегулювання конфлікту інтересів у семиденний строк. При цьому врегульовує конфлікт інтересів у такому випадку не НАЗК, а фактично сам публічний службовець з врахуванням роз'яснення НАЗК.

Для окремих категорій публічних службовців встановлені спеціальні правила повідомлення про конфлікт інтересів та його врегулювання. Це зумовлено особливостями статусу таких осіб та певними особливостями організації роботи органів, де вони виконують свої повноваження. Серед посадовців місцевого самоврядування такими є:

  1. голови обласних рад та їх заступники;
  2. голови районних рад та їх заступники;
  3. міські, селищні, сільські голови;
  4. секретарі міських, селищних, сільських рад;
  5. депутати місцевих рад.
Порядок врегулювання конфлікту інтересів для них під час роботи у місцевих радах та інших колегіальних органах визначає ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування». Вказані особи зобов'язані:

  1. публічно повідомити про виникнення конфлікту інтересів під час засідання ради чи іншого колегіального органу (напр., постійної, тимчасової контрольної чи іншої комісії відповідної ради, президії (колегії) ради, підготовчої комісії, робочої групи тощо); водночас інформація про таке повідомлення має бути обов'язково занесена до протоколу засідання ради чи іншого колегіального органу, якщо про це повідомлено під час засідання;

  2. не брати участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою чи іншим колегіальним органом з питання, щодо якого наявний конфлікт інтересів;

  3. якщо через неучасть службовця у прийнятті рішення ради чи іншого колегіального органу призведе до втрати повноважності відповідною радою чи іншим органом, то службовець бере участь у прийнятті рішення за умови публічного самостійного повідомлення про конфлікт інтересів під час засідання колегіального органу.
Водночас оскільки у вказаній нормі йдеться про «конфлікт інтересів», то таких вимог слід дотримуватись як у разі виникнення реального, так і потенційного конфлікту інтересів.
Наприклад, міська рада розглядає питання про надання пільги за одним із місцевих податків для конкретної юридичної особи; у депутата міськради виникає конфлікт інтересів через те, що пільга встановлюється для підприємства, засновником якого є донька посадовця. У такому разі депутат повинен повідомити про реальний конфлікт інтересів та не має права брати участь у розгляді цього питання та прийнятті рішення щодо нього.

Водночас якщо під час сесії міськради без участі депутата буде неможливо прийняти рішення з цього питання (припустимо, у сесії ради бере участь 20 із 38 депутатів і неучасть цього одного депутата, в якого наявний конфлікт інтересів, призводить до втрати повноважності ради), то він має публічно повідомити про наявний конфлікт інтересів й може взяти участь у прийнятті рішення.


Відповідь:
Подібні правила врегулювання конфлікту інтересів встановлені й для інших колегіальних органів: особа, яка входить до складу колегіального органу, не може брати участь у прийнятті ним рішень, але якщо орган через таку неучасть втратить кворум (повноважність), то участь у прийнятті рішень має здійснюватись під зовнішнім контролем, про що має бути прийняте рішення відповідного колегіального органу. Про конфлікт інтересів члена такого органу має заявити він сам або ж це може зробити інша особа, яка входить до його складу, чи учасник засідання органу, якого безпосередньо стосується відповідне питання – така заява вноситься до протоколу засідання колегіального органу.

Важливо підкреслити: усім публічним службовцям з аборонено у будь-який спосіб, прямо чи опосередковано спонукати підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
Запитання:
Чому важливо дотримуватись цих вимог?
Відповідь:
Вказані правила допомагають уникнути сприйняття громадськості, що публічні службовці переслідують свої приватні інтереси на посадах і віддають пріоритет саме таким інтересам, а не інтересам суспільства. Більш того, належне врегулювання конфлікту інтересів повинне запобігти вчиненню корупційних правопорушень та зловживанню службовим становищем посадовцями.
Запитання:
Як виявити порушення?
Відповідь:
Ключовим завданням є виявлення «перетинів» приватних інтересів публічного службовця із його службовими повноваженнями – тому слід з'ясувати обидві ці обставини.
Запитання:
Обсяг повноважень публічного службовця
Відповідь:
Дещо простішим завданням є встановлення обсягу службових повноважень особи. На цьому етапі необхідно зрозуміти, що саме може вирішувати певний публічний службовець, у якому обсязі, які дії він може вчинити і з якого кола питань.

Наприклад, при визначенні обсягу службових повноважень більшості посадових осіб місцевого самоврядування, які здійснюють повноваження виконавчих органів місцевих рад, слід брати до уваги:

  1. застосовні положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які визначають повноваження виконавчих органів місцевих рад, а також конкретних посадовців (місцевих голів, старост);

  2. повноваження, які випливають із положення про відповідний виконавчий орган, у якому працює публічний службовець – такі положення затверджуються рішенням місцевої ради і мають бути оприлюднені на відповідному веб-сайті, а також їх можливо отримати через направлення запиту на доступ до публічної інформації;

  3. повноваження, права та обов'язки, які випливають з посадової інструкції публічного службовця – її можна отримати на запит на доступ до публічної інформації до відповідного органу.

Для депутатів місцевих рад доречно застосувати дещо відмінний підхід і слід взяти до уваги:

  1. які права та обов'язки визначені для депутата місцевої ради;

  2. які права та обов'язки депутата місцевої ради визначені регламентом відповідної місцевої ради;

  3. які питання віднесені до виключної компетенції місцевих рад і у розгляді та прийнятті яких рішень, відповідно, може брати участь депутат місцевої ради;

  4. яким є предмет відання постійних та тимчасових контрольних комісій, підготовчих комісій та робочих груп, до складу яких входить депутат місцевої ради.
Коли йдеться про депутатів місцевих рад, то приватний інтерес найчастіше може мати вплив під час внесення проектів рішень місцевої ради та її органів (комісій тощо); подання поправок до проектів рішень; при голосуванні за проекти рішень та/або поправки до них; при направленні депутатських запитів та звернень; при порушенні перед іншими органами питань, що зачіпають інтереси виборців; внесенні органам, організаціям та їх посадовим особам певних пропозицій та участі у їх розгляді тощо.

Слід одразу підкреслити: з урахуванням міжнародних стандартів, приватний інтерес не зумовлює конфлікт інтересів у депутатів місцевих рад чи місцевих голів, якщо йдеться про питання, що стосується усіх осіб без винятку (напр., встановлення правил загального застосування, які поширюються на усіх осіб у певній громаді) або ж якщо питання стосується депутата місцевої ради чи місцевого голови як особи з числа певної спільноти чи широкої групи (напр., якщо депутат місцевої ради є лікарем і розглядаються певні питання, які стосуються усіх лікарів, що працюють у певній громаді).

Повноваження органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб в окремих аспектах чи процедурах можуть встановлюватись також й іншими законами, у цьому зв'язку насамперед слід відзначити:

  1. Земельний кодекс України;

  2. Податковий кодекс України;

  3. Бюджетний кодекс України;

  4. Закон України «Про публічні закупівлі»;

  5. Закон України «Про містобудівну діяльність».
Запитання:
Виявлення приватних інтересів публічних службовців
Відповідь:
Значно складнішим завданням є виявлення приватних інтересів публічного службовця. Як зазначалось вище, коло приватних інтересів, які можуть призводити до конфлікту інтересів, є фактично необмеженим. Вочевидь, встановити їх усі – майже неможливе завдання. Втім, визначити ті, які найбільш ймовірно можуть мати вплив на здійснення службовцем своїх повноважень – цілком реально. До пошуку приватних інтересів службовця варто підходити проактивно та достатньо творчо, з використанням якомога ширшого кола інформації. Стратегія виявлення приватних інтересів буде досить відмінною залежно від того, які стосунки чи обставини зумовлюють його виникнення. Далі ми розглянемо можливі підходи до виявлення основних, найбільш поширених видів приватних інтересів, що можуть призводити до конфлікту інтересів.

Наступні розділи зосереджені саме на тих методах та інструментах, які доступні усім громадським активістам та журналістам – вочевидь, у компетентних державних органів інструментарій є ширшим, але тут він не наводиться через неможливість його застосування (напр., через обмеження доступу до певної конфіденційної інформації).

Додатково слід підкреслити, що для виявлення приватних інтересів складно переоцінити важливість різної інсайдерської інформації, тому журналістам при спробах виявити будь-які приватні інтереси точно буде в нагоді робота зі своїми джерелами, які можуть бути обізнані з приватними інтересами публічного службовця та зможуть підказати, у якому напрямі слід зосередити зусилля з їхнього пошуку.
Запитання:
Приватні інтереси, зумовлені сімейними та родинними зв'язками
Відповідь:
Найперше слід розглянути приватні інтереси, які виникають через сімейні та родинні зв'язки. У таких випадках першочергово потрібно встановити коло членів сім'ї та близьких осіб публічного службовця.

Подружжя та неповнолітні діти (незалежно від спільного чи окремого проживання) повинні обов'язково бути зазначені в електронній декларації публічного службовця. Також у ній як члени сім'ї повинні бути вказані всі інші особи, з якими спільно проживає, веде спільний побут та має взаємні права та обов'язки сімейного характеру. Корисними також можуть бути і раніше подані паперові декларації про майно, доходи, видатки і зобов'язання фінансового характеру, які можна отримати через запит на доступ до публічної інформації в органі, де працює (працювала) особа.

У подальшому декларації будуть неодноразово зазначатись як важливе джерело інформації про приватні інтереси службовців, адже система декларування публічних службовців в Україні переслідує дві цілі – як виявлення випадків незаконного збагачення та необґрунтованості активів, так і виявлення тих приватних інтересів, що можуть призводити до виникнення конфліктів інтересів.

Втім, якщо у службовця існує приватний інтерес через такі родинні зв'язки, тим більш якщо він призводить до конфлікту інтересів, то особа може спробувати приховати такі сімейні зв'язки та не зазначити осіб у декларації.

У цьому випадку, а також для виявлення інших близьких осіб публічного службовця, можуть бути корисними публікації у соціальних мережах самого службовця чи пов'язаних осіб (спільні фото, теги у публікаціях, вказівки на родинні зв'язки у профілі особи тощо) та пошук осіб серед друзів і підписників у соціальних мережах (напр., за однаковим прізвищем); портал «Номер.орг», за яким можна виявити спільне проживання осіб; різні публікації у ЗМІ, Інтернеті, інтерв'ю тощо. Найчастіше у такий спосіб можна знайти членів сім'ї та близьких осіб найближчого споріднення. Якщо ж у певної особи наявна достовірна інформація, що особи є близькими, але цьому не вдається віднайти підтверджень з інших джерел – слід у зверненні зазначити таку достеменно відому інформацію.

Корисним може бути також і Єдиний державний реєстр судових рішень. Наприклад, із одного судового рішення у кримінальному провадженні стало відомо , що детективи НАБУ під час розслідування встановили, що один посадовець, попри розлучення з дружиною, продовжує з нею спільно проживати. Втім, у своїй декларації посадовець дружину вже не зазначав, попри ймовірне спільне проживання із нею.

Приватний інтерес публічних службовців також зумовлюють й інтереси членів сім'ї та близьких осіб.

Наприклад, приватний інтерес у службовця існуватиме, якщо він розглядатиме питання, ухвалюватиме рішення чи вчинятиме певні дії щодо підприємства, заснованого його дружиною, або щодо організації, у якій працює син такого службовця, або щодо третьої особи, від якої отримує доходи його син за оренду належної синові нерухомості тощо.
Запитання:
Приватні інтереси, зумовлені дружніми, товариськими стосунками або конфліктами чи ворожнечею
Відповідь:
Якщо сімейні чи родинні зв'язки ще можуть бути перевірені за певними офіційними чи формальними джерелами (напр., записи актів цивільного стану), то у випадку приватних інтересів, що випливають із дружніх чи товариських стосунків, виявити їх ще складніше. Слід або мати достеменну інформацію про такі дружні чи товариські стосунки осіб, або ж встановлювати їх, виходячи із сукупності різних обставин.

У сукупності, про дружні чи товариські стосунки можуть свідчити різні дані з соціальних мереж (напр., спільні фото, теги, позначки у публікаціях, перебування серед друзів та підписників один одного тощо) та інших відкритих джерел (публікації у ЗМІ, інтерв'ю, фото та відео про спільне перебування осіб на різних заходах, особливо якщо йдеться про неформальні та неофіційні заходи тощо).

Інколи велику користь можуть приносити інтерв'ю різних службовців, у яких вони підтверджують, що мали або мають дружні стосунки з певними особами, або ж, навпаки, прямо стверджують про ворожнечу та конфліктні ситуації , які також викликають необ'єктивне ставлення до іншої особи та не дозволяють службовцеві діяти неупереджено. Додатковим підтвердженням таких обставин можуть слугувати й публікації у ЗМІ, соцмережах чи інших відкритих джерелах. Втім, бажано враховувати і посилатись саме на перевірені джерела, які заслуговують на довіру.

Також посилити впевненість у наявності приватних інтересів, що викликані позаслужбовими стосунками, може й інформація про те, за яких обставин публічний службовець «перетинався» з іншою особою – напр., вони могли спільно навчатись, спільно працювати в один і той самий час, проходити військову службу тощо. Для цього може бути корисним вивчення біографій осіб, якщо такі наявні у відкритому доступі. Наприклад, часто біографії місцевих посадовців оприлюднюються на веб-сайті відповідної місцевої ради чи її виконавчих органів. Біографії публічних службовців можна також спробувати отримати шляхом надсилання запиту на доступ до публічної інформації.
Запитання:
Приватні інтереси, зумовлені підприємницькою діяльністю, бізнесом чи роботою за сумісництвом
Відповідь:
Приватні інтереси, які виникають у зв'язку з бізнесовою діяльністю, особливо поширені на місцевому рівні серед депутатів місцевих рад, які виконують свої повноваження на безоплатній основі і тому часто поєднують виконання публічних функцій з підприємництвом чи бізнес-діяльністю.

Такий тип приватних інтересів може виникати, зокрема, через:

  1. наявність у публічного службовця (або, як зазначалось вище, членів його сім'ї або його близьких осіб) акцій у певних товариствах; корпоративних прав у юридичних особах (тобто коли він чи пов'язані особи є засновниками чи співзасновниками відповідних юридичних осіб, володіють часткою у статутному капіталі, паєм);

  2. статус публічного службовця чи його близької особи як кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, трасту чи іншого подібного утворення;

  3. статус публічного службовця чи його близької особи як фізичної-особи підприємця;

  4. наявність ділових зв'язків публічного службовця, його близьких осіб чи пов'язаних з ними юридичних осіб з іншим підприємцем, іншою юридичною особою, особливо якщо такі ділові зв'язки становлять значну частину операційної діяльності пов'язаних зі службовцем компаній.
Основним джерелом інформації про бізнес-інтереси мали би також бути електронні декларації публічних службовців, адже у них має відображатись інформація про цінні папери (у т.ч. акції), які належать публічному службовцю та членам його сім'ї; належні цим особам корпоративні права; юридичних осіб, трасти та інші правові утворення, кінцевим бенефіціарним власником яких є службовець або члени його сім'ї. Здійснення особою підприємницької діяльності також може стати відомим із декларації – якщо особа зазначає доходи від здійснення такої діяльності, одержані публічним службовцем або членом сім'ї незалежно від їхнього розміру.

Робота публічного службовця за сумісництвом також підлягає зазначенню в електронній декларації у відповідному розділі, а якщо така робота є оплачуваною, то також має бути відображено отриманий дохід, у т.ч. його розмір та джерело.

Втім, службовці, які дійсно мають конфлікт інтересів, можуть вдаватись до приховування пов'язаних юридичних осіб чи підприємницької діяльності, роботи за сумісництвом - як своєї, так і пов'язаних осіб.

У такому випадку доречно перевірити зв'язок публічного службовця та його близьких осіб, яких вдалось ідентифікувати, із юридичними особами через офіційні джерела – ЄДР та портал «Smida».

У деяких випадках може бути доречною і перевірка згадок публічного службовця чи його близьких осіб у іноземних реєстрах компаній чи бенефіціарної власності (переліки 1 та 2).

Перевірка іноземних реєстрів може бути доречною, якщо існують підстави вважати можливим зв'язок публічного службовця з іноземною країною. Припустимо, якщо у декларації публічного службовця вказана наявність певних активів та/або банківських рахунків у певній іноземній державі, то це може бути однією з причин вдатись до більш ретельного пошуку бізнес-інтересів, пов'язаних з такою іноземною державою, і доцільно перевірити, чи не є публічний службовець засновником та/або бенефіціарним власником іноземної компанії. Також подібний аналіз особливо доречний для посадовців місцевого рівня у прикордонних областях.

Часто публічні службовці намагаються приховати свій зв'язок з юридичними особами, тому їхніми засновниками, керівниками/підписантами чи кінцевими бенефіціарними власниками зазначають номінальних власників – ознаками цього можуть бути, наприклад, відсутність у зазначеної особи бізнес-історії та наявність значної кількості компаній, що не пов'язані між собою серами діяльності. Деколи додатковою ознакою може бути і те, що незадовго до заснування юридичної особи чи включення особи до складу засновників, призначення керівником тощо відповідна особа перебувала у пошуках роботи, яка зовсім не пов'язана зі сферою діяльності юридичної особи.

Важливо також з'ясувати, у якій сфері здійснюється підприємницька чи бізнесова діяльність – тобто які послуги надаються, товари виробляються чи роботи виконуються. Першочергово з'ясувати це можна у ЄДР, переглянувши КВЕДи відповідних ФОП чи юридичних осіб, а з'ясувати детальніше зміст того чи іншого КВЕД можна завдяки класифікатору. Втім, доречними також будуть дані з сайтів та сторінок у соцмережах відповідних компаній чи підприємців; публікацій на маркетплейсах; інформації про участь ФОП чи юридичної особи у публічних закупівлях тощо.
Наприклад, у одного з депутатів Київської міської ради були у власності корпоративні права у ТОВ, яке займалось вивезенням побутових відходів та наданням інших комунальних послуг. Втім, пізніше єдиним засновником відповідної юридичної особи стала інша особа – після пошуку за ПІБ вдалось знайти резюме цієї особи, у якому зазначалось про досвід роботи «сімейним водієм» у цього ж депутата Київради.

Як правило, «номінальні» власники ведуть значно скромніший спосіб життя, ніж могли би вести успішні підприємці чи власники успішних підприємств (які, наприклад, часто виграють на тендерах, у різних конкурсах тощо). Цілком можливою є подібна ситуація: один місцевий депутат не задекларував, що є бенефіціаром компанії, засновником якої є третя особа. Водночас якщо здійснити пошук за ПІБ такої особи, то можна знайти його резюме водія з очікуваною зарплатою у 4500 грн, а також пост у соцмережах про обшук у цього водія і вилучення у нього «заощаджень на весілля» у розмірі 900 доларів. Оцінюючи усі ці обставини у сукупності, можна дійти висновку, що третя особа була лише номінальним власником компанії, тоді як з високою вірогідністю справжнім бенефіціаром компанії був сам депутат. У такий же спосіб можна виявляти випадки приховування зв'язків публічних службовців з бізнесом.

Водночас навіть якщо номінальним власником бізнесу є третя особа, справжнім бенефіціаром може бути відповідно публічний службовець чи його близькі особи. Це означає, що особа отримує доходи від такого бізнесу, але, скоріш за все, неофіційно або принаймні намагаючись їх приховати, у т.ч. у своїй електронній декларації. Для таких випадків характерна невідповідність способу життя публічного службовця задекларованим ним доходам і майну. У таких ситуаціях може поставати питання можливого незаконного збагачення чи необґрунтованості активів публічного службовця.

Якщо публічному службовцеві належить право інтелектуальної власності на певний об'єкт (напр., торговельну марку) і його ексклюзивно використовує певна юридична особа, власником і бенефіціаром якого є особа з ознаками «номінального» власника – це може бути свідченням наявності зв'язку публічного службовця з відповідною компанією.
Запитання:
Приватні інтереси, зумовлені попередньою професійною діяльністю
Відповідь:
Часто навіть після звільнення з попереднього місця роботи, у публічного службовця чи його близьких осіб може залишатись приватний інтерес, пов'язаний з відповідними юридичними особами чи підприємцями. Також можуть зберігатись дружні та інші позаслужбові відносини з колишніми колегами, що зумовлює приватний інтерес та, як наслідок, конфлікт інтересів.

Для виявлення таких приватних інтересів основним джерелом може слугувати біографія публічного службовця – часто її можна знайти у відкритому доступі, напр., на веб-сайті місцевої ради. Якщо вона відсутня у відкритому доступі, то в нагоді може стати запит на доступ до публічної інформації. Інформація про попередні місця роботи та попередню професійну діяльність може міститись на сторінках у соціальних мережах та інших публікаціях в Інтернеті.

Для осіб, які перебувають на виборних посадах, на веб-сайті ЦВК можна віднайти інформацію про трудову діяльність особи ще до того, як її було обрано, тобто яким було її місце роботи чи рід занять до обрання на відповідну посаду. Також публічні службовці, які претендують на зайняття відповідних посад, повинні подавати електронну декларацію кандидата на посаду і з неї також може стати відомо, де раніше працювала особа – напр., це можна дізнатись із розділу про доходи особи, де має зазначатись і джерело доходу.

Якщо особа раніше працювала у приватному секторі, то в нагоді будуть також ті методи і підходи, що описані для виявлення приватних інтересів у розділі вище.
Запитання:
Приватні інтереси, зумовлені діловими зв'язками та фінансовими інтересами
Відповідь:
Конфлікт інтересів можуть зумовити також і ділові зв'язки та фінансові інтереси публічного службовця, а також його близьких осіб.

Основним джерелом інформації для виявлення таких приватних інтересів також слугуватиме електронна декларація публічного службовця. Саме задля їх виявлення Законом встановлена вимога зазначати у декларації третіх осіб, які є власниками чи співвласниками активів у володінні або користуванні публічного службовця та членів його сім'ї.
Прикладом цього може бути ситуація, за якої публічному службовцеві потрібно розглянути і прийняти рішення щодо банку, у якому він обслуговується протягом багатьох років й, відповідно, має сталі ділові зв'язки з ним.

Іншим прикладом може бути ситуація, коли службовець протягом тривалого часу орендує квартиру у однієї й тієї ж особи і йому потрібно розглянути питання і прийняти рішення щодо такої особи – власника квартири.
Запитання:
Приватні інтереси, зумовлені політичними зв'язками та афіліаціями
Відповідь:
Такий тип приватних інтересів зумовлює конфлікт інтересів, оскільки публічний службовець може створювати привілеї тим особам, із якими він мав чи має певні політичні зв'язки, або ж створювати перешкоди особам, які пов'язані з конкуруючими політичними партіями.

Членство у політичних партіях та їх органах не повинно зазначатись в електронних деклараціях.

Найпростіше політичні зв'язки виявити для депутатів місцевих рад та місцевих голів – у цьому випадку варто перевірити, яка політична партія висунула кандидата (винятком є громади з кількістю виборів до 10000 осіб, де також можливе самовисування кандидатів). Інформація про суб'єкта висування міститься на веб-сайті ЦВК серед відомостей про відповідні місцеві вибори. Така інформація може бути корисною для виявлення політичних зв'язків тих публічних службовців, які не обіймають виборних посад, але висувались на них під час місцевих виборів політичними партіями. Також на веб-сайті ЦВК зазначається інформація про членство кандидатів у політичних партіях.

У нагоді також може стати інформація про перебування особи серед помічників-консультантів депутатів місцевої ради. Якщо особа була чи є помічником-консультантом у депутатів від однієї й тієї ж політичної сили (або одного й того ж депутата), то це також може свідчити про наявність систематичного зв'язку із відповідною партією (конкретним політиком). Дізнатись про таку роботу можна з порталу «Посіпаки» (помічники нардепів) чи з порталу «Посіпаки-2. Мініміньйони» (помічники депутатів окремих місцевих рад), а також направивши запит на доступ до публічної інформації щодо перебування особи серед помічників-консультантів у депутатів різних скликань.
Велике значення також можуть мати й публікації у ЗМІ, соцмережах та відкритих джерелах. Наприклад, якщо публічний службовець систематично з'являється на заходах, які проводить певний політик чи певна політична партія, це може свідчити про наявність із ними зв'язків, що зумовлює приватний інтерес.
Запитання:
Інші приватні інтереси
Відповідь:
Як зазначалось вище, коло життєвих ситуацій, які можуть зумовлювати існування приватних інтересів, є фактично невичерпним. Навіть вказане у Законі визначення приватного інтересу не встановлює вичерпного кола позаслужбових стосунків, які зумовлюють існування приватного інтересу. Тому і сформувати повний перелік усіх можливих приватних інтересів та шляхів їх пошуку у цьому посібнику просто неможливо.

Вище було розглянуто найбільш поширені життєві випадки існування конфліктів інтересів. Втім, при оцінці приватних інтересів кожного публічного службовця варто застосовувати індивідуальний підхід та намагатись з'ясувати наявність інших приватних інтересів.
До прикладу, можна навести таку ситуацію: певний місцевий депутат має хобі – кінний спорт. Він входить до громадської організації, яка займається розвитком цього спорту у певній громаді, та до спортивної асоціації кіннотників. У такої особи приватні інтереси можуть виникати у зв'язку з таким хобі та пов'язаним з ним членством у вказаних організаціях/асоціаціях. Відповідно, якщо посадовець розглядатиме питання чи ухвалюватиме рішення щодо таких організацій/асоціацій або їх членів – то у нього з високою вірогідністю матиме місце реальний конфлікт інтересів. Щоб з'ясувати такі обставини, слід ретельно дослідити наявну у відкритих джерелах інформацію про хобі, зацікавлення публічного службовця, його участь у заходах певних організацій тощо.
Запитання:
Чи наявний конфлікт інтересів?
Відповідь:
Після того, як з'ясовано обсяг повноважень особи та коло його приватних інтересів, слід з'ясувати, чи існують між ними «перетини» - тобто чи можуть у роботі публічного службовця виникати ситуації, за яких приватний інтерес може вплинути на його дії, рішення чи бездіяльність.
Можна навести такий уявний приклад: якщо під час аналізу вдалось встановити, що певний посадовець департаменту транспорту відповідає за розробку проектів рішень щодо мережі міського пасажирського транспорту, а його дружина керує компанією, яка надає послуги із перевезень на маршрутах у місті, то у такого посадовця наявний реальний конфлікт інтересів.

Або ж якщо вдалось виявити, що певний посадовець відповідає за перевірки дотримання правил благоустрою у місті, а його діти володіють магазином, то у такого посадовця існуватиме лише потенційний конфлікт інтересів, допоки він перевіряє дотримання правил благоустрою іншими суб'єктами, втім, якщо посадовець проводив би перевірку дотримання правил благоустрою магазином своїх дітей, то у нього існував би реальний конфлікт інтересів. У такому випадку доречно було би з'ясувати, чи не брав участі посадовець у таких перевірках та чи заявляв він взагалі про виникнення реального конфлікту інтересів.
Запитання:
А ще?
Відповідь:
Коли ж ідеться про пошук конфліктів інтересів у депутатів місцевих рад, доречним є співставлення приватних інтересів із тими рішеннями, які розглядала чи приймала місцева рада; інформацією про хід розгляду різних питань у місцевій раді та її органах; питаннями, які порушуються у зверненнях чи запитах такого депутата. Якщо питання чи рішення стосуються тих питань, щодо яких у депутата є приватний інтерес, то ймовірніше за все має місце реальний конфлікт інтересів.
Одним з прикладів реального конфлікту інтересів у депутата місцевої ради може бути така уявна ситуація: припустимо, компанія, співвласником якої є депутат місцевої ради, постійно перемагає на тендерах виконавчих органів міськради і виконує роботи з будівництва певних інфраструктурних об'єктів у місті. У цієї компанії наявний конкурент, який також бере участь у відповідних публічних закупівлях та виграв останні декілька з них, запропонувавши більш вигідну вартість робіт. Для того, щоб надати додаткові переваги своїй компанії та усунути компанію-конкурента, депутат може порушити питання про неналежну якість виконаних робіт компанією-конкурентом на засіданні постійної комісії міськради, яка займається питаннями будівництва та інфраструктури, та вимагати, до прикладу, прийняти рішення про звернення до уповноважених із проведення закупівель щодо більш ретельної перевірки документів другої компанії, запрошення на засідання комісії уповноваженої особи виконавчого органу міськради тощо. У цьому випадку у депутата існуватиме реальний конфлікт інтересів, зумовлений приватними бізнес-інтересами, про який він мав би повідомити та взагалі утриматись від участі у розгляді такого питання.
Запитання:
Де шукати конфлікт інтересів в міськрадах?
Відповідь:
Серед тих питань, які вирішують місцеві ради, виникнення конфліктів інтересів найбільш притаманне для:

  1. підготовки, розгляду та затвердження місцевого бюджету і змін до нього, рішень щодо передачі коштів місцевого бюджету;

  2. вирішення земельних питань та регулювання земельних відносин;

  3. встановлення місцевих податків та зборів, пільг при їх сплаті чи сплаті земельного податку;

  4. вирішення питань щодо управління та розпорядження комунальним майном;

  5. підготовки, розгляду та затвердження генеральних планів та іншої містобудівної документації, програм тощо;

  6. підготовки, розгляду та затвердження програм соціально-економічного розвитку та інших цільових програм;

  7. надання дозволів зі спеціального використання природних ресурсів місцевого значення.
У виконавчих органах місцевих рад підвищений ризик конфліктів інтересів притаманний для усіх контрольних повноважень (різні перевірки, інспекції тощо); повноважень із надання певних дозволів, ліцензій тощо; при проведенні закупівель товарів, робіт та послуг, проведенні будь-яких конкурсів; при вирішенні питань щодо призначення та звільнення осіб з посад у відповідних органах; при наданні будь-яких пільг, преференцій, підтримки у будь-якій формі окремим особам чи організаціям.

Джерелами інформації про прийняття рішень чи вчинення дій публічним службовцем в умовах конфлікту інтересів можуть стати:

  1. веб-сайт місцевої ради та/або веб-сайти інших органів місцевого самоврядування;

  2. єдиний веб-портал використання публічних коштів – щодо отримання підприємцями чи юридичними особами публічних коштів, у т.ч. з місцевого бюджету;

  3. портал «Prozorro» - щодо публічних закупівель та участі у них компаній, підприємців, з якими пов'язані приватні інтереси службовців;

  4. реєстр речових прав на нерухоме майно та публічна кадастрова карта – щодо підстав набуття особами прав на нерухомість, у т.ч. земельні ділянки, якщо підставою для цього було рішення місцевої ради чи її виконавчих органів;

  5. реєстр судових рішень (разом із порталом «Судова влада») – щодо прийнятих рішень, вчинених дій, бездіяльності органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, якщо їх оскаржують у судовому порядку;

  6. відомості, одержані у відповідь на запит про доступ до публічної інформації – у разі його направлення з відповідних питань;

  7. публікації у ЗМІ, на веб-сайтах органів місцевої влади, соцмережах.
Запитання:
Чи повідомив публічний службовець про виникнення конфлікту інтересів та чи було його врегульовано?
Відповідь:
У тих випадках, коли конфлікт інтересів виник у особи під час діяльності місцевої ради чи інших її органів (комісії, колегії, робочі групи тощо), то дізнатись про те, чи було повідомлено про конфлікт інтересів депутатом чи іншою виборною особою, можна з протоколів чи стенограм засідань відповідної ради чи її органу. Вони публікуються на веб-сайтах місцевих рад або ж можуть бути одержані на запит на доступ до публічної інформації. Також можна використовувати відео- чи аудіозаписи відповідних засідань, якщо вони наявні та доступні на веб-сайті місцевої ради.

Складніше дізнатись про те, чи повідомив про конфлікт інтересів службовець виконавчого органу місцевої ради (міськвиконкому, різних управлінь, департаментів тощо) або працівник комунального підприємства чи установи. Дізнатись, чи мало місце повідомлення та у який спосіб було врегульовано конфлікт інтересів, можна завдяки запиту на доступ до публічної інформації.

Слід просити надати повідомлення публічного службовця про виникнення конфлікту інтересів (НАЗК рекомендує подавати їх у письмовій формі, хоча це не є обов'язком) або ж відомості, чи здійснював службовець таке повідомлення незалежно від його форми, а також слід просити акт, документ тощо, яким визначено спосіб врегулювання конфлікту інтересів у відповідного публічного службовця. Варто наголосити, що Законом заборонено відносити до інформації з обмеженим доступом відомості про конфлікт інтересів публічних службовців та заходи із його врегулювання.
Запитання:
Куди звернутись у разі порушення?
Відповідь:
Найчастіше публічним службовцям, які порушують встановлені вимоги, загрожує адміністративна відповідальність. Наразі компетенція зі складення протоколів про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, розділена між Національним агентством з питань запобігання корупції та органами Національної поліції.

Так, серед представників місцевого самоврядування, НАЗК уповноважене складати протоколи щодо:

  1. Київського міського голови та його заступника - секретаря Київської міської ради;

  2. Севастопольського міського голови та його заступників, Сімферопольського міського голови;

  3. голів обласних рад та їх заступників;

  4. голів районних або районних у містах рад;

  5. міських голів обласних центрів та їх заступників;

  6. секретарів міських рад обласних центрів та Сімферополя;

  7. міських голів міст обласного значення та республіканського значення у Криму;

  8. керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад.
Виходячи з того, яку посаду обіймає службовець, слід направити звернення до НАЗК або до відповідного територіального органу поліції. У разі направлення звернення до органів поліції, доречно його скерувати до обласного управління Національної поліції.

У зверненні доцільно вказати:

  1. автора звернення (ПІБ або назву юридичної особи, громадського об'єднання, від імені якої направляється звернення; контактні дані), хоча повідомлення про можливе правопорушення може бути й анонімним;

  2. адресат звернення (напр., Національне агентство з питань запобігання корупції або відповідне територіальне управління поліції);

  3. ПІБ публічного службовця, у діях якого вбачаються можливі порушення, та його посаду;

  4. про яке можливе порушення повідомляється (напр., неповідомлення про потенційний або реальний конфлікт інтересів; вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів);

  5. який приватний інтерес зумовлює конфлікт інтересів;

  6. вичерпні обставини, які можуть підтверджувати існування приватного інтересу публічного службовця;

  7. під час реалізації яких повноважень могли мати вплив чи вплинули приватні інтереси, та зазначити, чим підтверджується наявність відповідних службових повноважень (напр., посилання на конкретні норми законів, нормативно-правових актів, інших актів, відповідно до яких публічний службовець наділений певними повноваженнями, правами та обов'язками тощо);

  8. обставини, які підтверджують наявність правопорушення;

  9. прохальну частину щодо проведення перевірки викладених у зверненні обставин та у разі встановлення ознак правопорушення – вжиття заходів із притягнення особи до встановленої законом відповідальності;

  10. дата направлення звернення;

  11. підпис особи, яка направляє звернення, хоча повідомлення про можливе правопорушення може бути й анонімним.
Для скасування незаконного рішення чи нормативно-правового акту зацікавлена особа чи громадське об'єднання також може звернутись із позовом до суду. Також правом подати таку позовну заяву наділені НАЗК, інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування, прокурор. Такі позови розглядаються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо йдеться про рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, то такі позови підсудні окружним адміністративним судам у першій інстанції.
Запитання:
Якими можуть бути відповідальність та інші наслідки для порушника?
Відповідь:
Ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за неповідомлення у встановленому порядку про виникнення реального конфлікту інтересів, а також за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

За таке неповідомлення посадовець може отримати штраф від 1 700 до 3 400 грн, а за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів – штраф від 3 400 до 6 800 грн. Якщо ж у відповідному році службовець повторно вчиняє такі порушення і раніше на нього вже було накладене адміністративне стягнення – посадовець може отримати штраф від 6 800 до 13 600 грн з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Після притягнення особи до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, її також може бути звільнено з посади, однак у різних законах і для різних посадовців встановлені різні підстави:

  1. для сільського, селищного, міського голови підставою для дострокового припинення повноважень є набрання законної сили рішенням суду, яким його притягнуто до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення і яким накладено стягнення у вигляді у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

  2. для депутата місцевої ради підставою для дострокового припинення повноважень є набрання законної сили рішенням суду, яким його притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, та застосовано покарання або накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

  3. для інших посадових осіб місцевого самоврядування (напр., працівників виконавчих органів місцевих рад) підставою для звільнення з посади є притягнення до відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією (тобто коли особу визнано винною у вчиненні такого правопорушення, накладено будь-яке стягнення і відповідне рішення суду набрало законної сили).
Посадові особи місцевого самоврядування (крім осіб на виборних посадах) можуть також бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності, причому ця процедура є автономною від притягнення до адміністративної відповідальності і вони не є взаємозалежними. Дисциплінарна відповідальність настає за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку (приклад), стягнення може бути у вигляді догани чи звільнення, а накласти його можна протягом місяця з дня виявлення правопорушення, але не пізніше шести місяців з дня його вчинення.

В обов'язковому порядку питання про дисциплінарну відповідальності службовця має бути розглянуто, якщо їх притягнуто до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення, але не заборонено обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю (для осіб на виборних посадах цього зробити фактично неможливо через відсутність застосовної процедури).

Рішення, прийняте з порушенням вимог Закону (напр., якщо службовець не повідомив про конфлікт інтересів чи вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів до його врегулювання) підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням вимог Закону. Таке рішення має прийняти орган чи особа, уповноважені на це (напр., рішення, прийняте посадовцем виконавчого органу міськради може скасувати виконавчий комітет міськради). Також рішення може бути визнане незаконним у судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади (у т.ч. НАЗК), органу місцевого самоврядування. Так само у судовому порядку може бути визнано недійсним і правочин, укладений внаслідок порушення вимог Закону. Якщо незаконне рішення призвело до заподіяння шкоди чи збитків,

У деяких випадках рішення чи дії в умовах реального конфлікту інтересів можуть тягнути за собою і кримінальну відповідальність – напр., за ст. 364 Кримінального кодексу України, якщо через відповідні незаконні дії особи було заподіяно матеріальну шкоду. Ознаки кримінального правопорушення можуть бути встановлені як під час розгляду звернення, так і навіть під час судового розгляду за складеним протоколом – у таких випадках матеріали мають бути передані органу досудового розслідування або прокурору.
Обмеження на одержання подарунків
Які дозволено подарунки
  • які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність (сувеніри/ділове застілля тощо);
  • будь-які подарунки від родичів та близьких людей;
  • не перевищують встановлений поріг вартості (див. нижче);
  • обмеження не поширюються на загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
Якої вартості подарунки дозволені
  • один подарунок – не дорожче одного прожиткового мінімуму на день дарування;
  • усі подарунки протягом року від однієї особи/групи осіб – не дорожче двох прожиткових мінімумів на початок поточного року;
  • від близьких осіб – без обмеження вартості.
Покарання за порушення
1700-3400 грн

штраф за перше порушення та конфіскація подарунка
3400-6800 грн

штраф за повторне порушення з конфіскацією подарунка, позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю
Звільнення з посади
якщо рішення суду про адміністративне стягнення набрало законної сили.

Депутат місцевої ради, міський/сільський/селищний голова – звільняється, якщо накладене стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.
Запитання:
На кого обмеження поширюються?
Відповідь:
На осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також прирівняних до них осіб. Серед інших, на місцевому рівні до таких осіб належать:

  1. депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати місцевих (обласних, районних, міських, селищних, сільських, районних у містах) рад;

  2. сільські, селищні, міські голови;

  3. інші посадові особи місцевого самоврядування, у т.ч. радники, консультанти, спеціалісти, помічники, керівники виконавчих органів місцевих рад та їх структурних підрозділів, старости, секретарі місцевих рад, керуючі справами виконавчих апаратів і виконкомів місцевих рад, заступники міських, селищних і сільських голів тощо;

  4. посадові особи юридичних осіб публічного права, у т.ч. керівники комунальних підприємств, комунальних установ, інші особи, які у них виконують організаційно-розпорядчі функції та/або адміністративно-господарські обов'язки;

  5. особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених, зокрема, відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Запитання:
Які вимоги встановлені?
Відповідь:
У розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», подарунком є грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової. Тобто подарунки можуть бути як у матеріальній (у т.ч. грошовій), так і нематеріальній формі, а ключовою їхньою ознакою є їх одержання публічним службовцем безоплатно або за ціною, нижчою мінімально наявної на ринку.
Припустимо, подарунком буде вважатись знижка на об'єкт нерухомості, яку надав забудовник виключно місцевому депутатові при придбанні квартири у новобудові, якщо жоден інший покупець не мав змоги її отримати при купівлі аналогічної квартири. Або ж подарунком може вважатись безкоштовний переліт публічного службовця чартерним рейсом, якщо його оплатив сам перевізник чи будь-яка інша особа.
Запитання:
Які ще є вимоги?
Відповідь:
Ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції» встановлює заборону для публічних службовців самостійно чи через інших осіб вимагати, просити чи отримувати для себе або близьких осіб будь-які подарунки у зв'язку із здійсненням такими особами діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Це зроблено для того, щоб під подарунками не приховувалась неправомірна вигода. Так само встановлено пряму заборону на одержання подарунків від підлеглих (незалежно від того, підпорядкування є прямим чи опосередкованим).
Наприклад, публічний службовець не може просити «подарувати» йому, скажімо, гроші, будь-які предмети, знижку на певне майно чи послуги в обмін на те, що він швидше розгляне певне питання відповідної особи, прийме щодо неї необхідне рішення або ж просто пообіцяє не чинити жодних перешкод. Такі прохання вже підпадають під кримінальну відповідальність.
Запитання:
Які ще є заборони?
Відповідь:
Пов'язаною із вказаною вище забороною є також і заборона, встановлена для депутатів місцевих рад у п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»: вони не можуть приймати будь-які гонорари, подарунки, отримувати винагороди безпосередньо чи опосередковано за дії, пов'язані зі здійсненням ними депутатських повноважень.

Для інших подарунків, що не підпадають під зазначені вище заборони, встановлені деякі обмеження:

  1. по-перше, подарунки повинні відповідати загальновизнаним уявленням про гостинність;

  2. по-друге, вони не мають перевищувати встановлений поріг вартості.
Так, вартість одного подарунку не має перевищувати 1 ПМ на день прийняття подарунку, а вартість усіх подарунків, прийнятих від однієї й тієї ж особи (групи осіб) протягом року, не має перевищувати 2 ПМ на 1 січня відповідного року прийняття подарунків. Встановлене обмеження щодо вартості не поширюється на подарунки від близьких осіб та на подарунки, які одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси (тобто така знижка чи виграш мають бути доступні усім бажаючим, а не лише публічним службовцям чи, тим більш, одному конкретному публічному службовцю).
Наприклад, не матиме місце порушення, якщо від свого друга публічний службовець отримає на день народження картину, вартість якої становить 2 000 грн. Так само не матиме місце порушення, якщо службовцю батько вирішить подарувати годинник вартістю 20 000 грн, адже батько належить до числа близьких осіб і обмеження щодо вартості подарунка не поширюється на подарунки від нього.
Запитання:
Який повинен бути подарунок?
Відповідь:
Чітких чи принаймні орієнтовних меж «загальновизнаних уявлень про гостинність» ані Закон, ані рекомендації НАЗК не надають. Подарунок у будь-якому разі повинен бути виявом гостинності, а не надаватись з метою підкупу, впливу на службовця, винагороди тощо – у таких випадках подарунок так само перетворюється на неправомірну вигоду, надання і прийняття якої є кримінально караним. Як зазначають автори одного із коментарів до Закону, подарунок не відповідав би таким уявленням, якщо б за своєю формою він є «не фотоальбомом, книгою, квітами чи солодощами, а грошами, сексуальними послугами, роботами з будівництва або виражається в наданні послуг з безкоштовного ремонту автомобіля, його заправкою паливом тощо»; «подарунком, що відповідає загальновизнаним уявленням про гостинність, зазвичай є сувенір. Його дарувальник вручає дійсно за власною волею, щоб зробити отримувачу приємне, часто у зв'язку з нагодою – подією, звичаєм чи святом».
Наприклад, можна вважати проявом гостинності оплату з боку приймаючої сторони вечері під час робочої поїздки або ж дарування місцевого сувеніру приймаючою стороною. Водночас у будь-якому разі має бути дотримане обмеження щодо вартості подарунків, які можуть бути одержані.

Закон прямо встановлює, що рішення чи дії публічного службовця, вчинені на користь особи, від якої службовець чи його близькі особи отримали подарунок, вважається вчиненим в умовах конфлікту інтересів.

Якщо дружині посадовця зробили знижку на придбання земельної ділянки у котеджному містечку і пізніше посадовець – припустимо, депутат місцевої ради – проголосував за рішення про передачу в оренду цій же компанії іншої земельної діяльності, то таке його голосування буде вважатись прийняттям рішення в умовах конфлікту інтересів.
Запитання:
Як має діяти публічний службовець із виявленим подарунком, щодо вартості якого він сумнівається?
Відповідь:
Закон також встановлює правила, як має діяти публічний службовець із виявленим подарунком, щодо вартості якого він має сумніви, або ж з можливою неправомірною вигодою, яку він виявить. Якщо такий подарунок чи ймовірну неправомірну вигоду пропонує інша особа, то службовцю слід:

  1. відмовитись від такої пропозиції;

  2. спробувати ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;

  3. спробувати залучити свідків;

  4. письмово повідомити про таку пропозицію безпосереднього керівника чи керівника органу, а також спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції (НАБУ, НАЗК, прокуратура, поліція);

  5. якщо службовець виявив у службовому приміщенні чи отримав ймовірну неправомірну вигоду чи подарунок, він зобов'язаний невідкладно поінформувати про це керівника – після цього складається акт, а подарунок, гроші чи майно – вилучаються на зберігання, після чого передаються до спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Особливі правила діють для подарунків, які публічний службовець одержує на користь громади чи органу, у якому він працює – такий подарунок після одержання має бути передано до відповідного органу за окремою процедурою.

Слід відзначити, що подарунки, вартість яких перевищує 5 ПМ на 1 січня звітного року, а також подарунки у грошовій формі, отримані від однієї особи (групи осіб) протягом звітного року сукупно у розмірі понад 5 ПМ на 1 січня звітного року, мають обов'язково зазначатись в електронній декларації публічного службовця.
Запитання:
Чому важливо дотримуватись цих вимог?
Відповідь:
Отримані публічними службовцями подарунки можуть зумовити виникнення у публічного службовця приватного інтересу, спрямованого на сприяння дарувальнику у прийнятті необхідних для нього рішень чи вчиненні потрібних дій. Більш того, подарунок, який надається за вчинення певних дій, перестає бути подарунком і перетворюється на неправомірну вигоду, за одержання якої встановлено кримінальну відповідальність. Через це Закон встановлює цілий ряд різних вимог, заборон та обмежень, пов'язаних із подарунками.
Запитання:
Як виявити порушення?
Відповідь:
Для цього потрібно дати відповідь на 4 питання.
Запитання:
Чи отримувались подарунки?
Відповідь:
Основним джерелом інформації про одержання подарунків є саме декларація публічного службовця, хоч у ній і мають зазначатись подарунки вартістю від 5 ПМ.

Втім, якщо подарунок був одержаний з порушенням, то публічний службовець з високою ймовірністю вдаватиметься до його приховування. Втім, виявити його можна із публікацій службовця, його близьких осіб чи інших осіб у соцмережах, публікацій у ЗМІ тощо.

До прикладу, журналістам програми «Схеми» вдавалось виявити випадки одержання вартісних подарунків високопосадовцями на святкуванні одного дня народження. Інший приклад – фото, оприлюднені на офіційній Фейсбук-сторінці місцевої адміністрації, зі святкування дня народження місцевої чиновниці, серед подарунків на фото можна віднайти ексклюзивно виготовлений портрет, вартість якого може перевищувати встановлені Законом обмеження.

Якщо подарунком є об'єкт нерухомості, то у реєстрі речових прав на нерухоме майно серед підстав набуття права власності на актив має бути зазначено, що такою підставою став договір дарування.

Якщо подарунком є певний вартісний актив (автомобіль, квартира, цінні папери, цінне рухоме майно тощо), то його приховування та недекларування може тягнути за собою адміністративну чи кримінальну відповідальність. Виявлення таких порушень також може відбуватись у різні способи, детальніше про них можна дізнатись в іншому посібнику .

Якщо подарунок одержано у вигляді знижки на певний актив, то дізнатись про це можна із декларації відповідного публічного службовця (поля щодо вартості активу) та відомостей з відкритих джерел про вартість аналогічного майна.
Припустимо, якщо у декларації депутата місцевої ради зазначено набуття автомобіля Mercedes-Benz C300 2015 року випуску у справному стані вартістю 49 000 грн від третьої особи, то така вартість є очевидно заниженою і такою, що є істотно нижчою за ринкову ціну. Це може свідчити як про декларування недостовірних відомостей щодо вартості автомобіля, так і про одержання подарунку від третьої особи, розмір якого перевищує встановлені Законом обмеження. Більш того, сумнівно, що така знижка відповідає загальновизнаним уявленням про гостинність. У подібних випадках перевірити припущення щодо ймовірної знижки можна з використанням сайтів щодо продажу нерухомості або оцінки вартості майна, продажу автомобілей або розрахунку ринкової вартості транспортних засобів, продажу іншого рухомого майна (антикваріат, вартісна електроніка, ювелірні вироби, твори мистецтва) тощо.

На практиці можуть зустрічатись й більш неординарні форми надання знижок – наприклад, якщо певний публічний службовець отримує кредит у банківській установі на тих умовах, які є значно більш вигідними та сприятливими у порівнянні з ринковими умовами для інших клієнтів. Припустимо, якщо службовець отримав кредит під 1% річних з відстрочкою початку його погашення на 10 років, тоді як інші клієнти отримують аналогічні кредити (за предметом та розміром, умовами погашення, застави тощо) під 10% річних, то знижкою буде вважатись різниця між сумою, яку публічний службовець мав би сплатити як погашення відсотків за звичайними ринковими умовами, та сумою, яку він має сплатити за кредитним договором на «ексклюзивних» умовах.
Запитання:
Від кого одержано подарунок?
Відповідь:
Наступним кроком має бути перевірка, від кого одержано подарунок. Таку інформацію можна знайти у декларації посадовця, якщо подарунок підлягає декларуванню – для відповідних подарунків має зазначатись «джерело доходу», тобто фізична або юридична особа, від якої одержаний подарунок.

Якщо ж подарунок не задекларовано (або він в принципі не підлягає декларуванню за Законом – тобто його вартість не перевищує 5 ПМ за відповідний рік), то встановити дарувальника значно складніше. Коли йдеться про об'єкти нерухомості, то у реєстрі речових прав на нерухоме майно може бути зазначено, хто є дарувальником відповідного об'єкта нерухомості, або ж можна встановити попередніх власників такого об'єкта з використанням інших інструментів (напр., Youcontrol).

Якщо подарунком є знижка, в декларації вказаний принаймні актив чи об'єкт, при набутті якого було отримано знижку, то дарувальником є та особа, від якої було набуто актив/об'єкт зі знижкою.

Інколи єдиним способом встановити дарувальника може бути лише інформація з відкритих джерел і при її пошуку доречні методи та підходи.
Запитання:
Чи дотримано обмеження щодо вартості?
Відповідь:
Якщо подарунком є цілісний актив чи послуга, то вартість подарунку визначається як вартість відповідного активу чи послуги, що була набута безоплатно. Дізнатись про вартість подарунку можна або із декларації публічного службовця, або з інших відкритих джерел, переглянувши вартість аналогічних активів. Перелік веб-сайтів з продажу відповідних активів чи послуг, які можуть стати в нагоді, є дуже широким, напр., веб-сайти з продажу нерухомості або оцінки вартості майна, продажу автомобілей або розрахунку ринкової вартості транспортних засобів, продажу іншого рухомого майна (антикваріат, вартісна електроніка, ювелірні вироби, твори мистецтва тощо) тощо.

Складніше визначити вартість подарунку у вигляді знижки (тобто коли актив набувається за ціною, нижчою за мінімальну ринкову). У цьому випадку слід порівняти вартість набутого активу (чи послуги), яка вказана у декларації службовця, із мінімальною ринковою вартістю на актив чи послугу. Для цього можуть бути використані ті самі відкриті джерела, які наводились вище.
Запитання:
Чи приймались рішення, вчинялись дії на користь дарувальника?
Відповідь:
Наступним кроком може бути перевірка, чи не приймав публічний службовець будь-яких рішень, не допускав дій або бездіяльності щодо особи, яка подарувала подарунок службовцеві або його близькій особі. Також варто перевірити, чи повідомляв службовець про відповідний конфлікт інтересів та чи було його врегульовано.
Запитання:
Куди звернутись у разі порушення?
Відповідь:
Найчастіше публічним службовцям, які порушують встановлені вимоги, загрожує адміністративна відповідальність. Наразі компетенція зі складення протоколів про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, розділена між Національним агентством з питань запобігання корупції та органами Національної поліції.

Так, серед представників місцевого самоврядування, НАЗК уповноважене складати протоколи щодо:

  1. Київського міського голови та його заступника - секретаря Київської міської ради;

  2. Севастопольського міського голови та його заступників, Сімферопольського міського голови;

  3. голів обласних рад та їх заступників;

  4. голів районних або районних у містах рад;

  5. міських голів обласних центрів та їх заступників;

  6. секретарів міських рад обласних центрів та Сімферополя;

  7. міських голів міст обласного значення та республіканського значення у Криму;

  8. керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад.
Складення протоколів про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, вчинені іншими посадовцями місцевого самоврядування, віднесене до компетенції органів поліції.

Виходячи з того, яку посаду обіймає службовець, слід направити звернення до НАЗК або до відповідного територіального органу поліції.

У зверненні доцільно вказати:

  1. автора звернення, хоча повідомлення про можливе правопорушення може бути й анонімним;

  2. адресат звернення;

  3. ПІБ публічного службовця, у діях якого вбачаються можливі порушення, та його посаду;

  4. про яке можливе порушення повідомляється;

  5. відомості про одержаний подарунок з посиланням на джерело такої інформації;

  6. орієнтовну вартість одержаного подарунку (якщо точна вартість невідома, то слід зазначити вартість подібних чи аналогічних товарів, послуг, розмір знижки тощо) – якщо у зверненні йдеться про одержання подарунку, який не відповідає встановленим обмеженням щодо вартості;

  7. від кого одержано відповідний подарунок;

  8. відомості про прийняття рішень на користь особи, від якої публічний службовець або його близька особа отримала подарунок (якщо такі обставини мали місце) та підтвердження факту прийняття такого рішення (якщо такі підтвердження було отримано чи вони є у відкритому доступі);

  9. обґрунтування наявності ознак правопорушення з огляду на викладені обставини одержання подарунку;

  10. прохальну частину щодо проведення перевірки викладених у зверненні обставин та у разі встановлення ознак правопорушення – вжиття заходів із притягнення особи до встановленої законом відповідальності;

  11. дата направлення звернення;

  12. підпис особи, яка направляє звернення (від свого імені чи від імені юридичної особи, громадського об'єднання – в останніх двох випадках слід також вказати і посаду такої особи), хоча повідомлення про можливе правопорушення може бути й анонімним.
Якщо при цьому встановлено, що публічний службовець не задекларував одержаний з порушенням обмежень подарунок, хоча він підлягав декларуванню, то можна додатково звернутись до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо можливого декларування недостовірних відомостей і просити НАЗК провести повну перевірку декларації відповідного службовця.

Загалом, інформування НАЗК про можливе порушення обмежень на одержання подарунків певним посадовцем, незалежно від його посади, було би корисним, оскільки НАЗК уповноважене проводити повні перевірки усіх декларацій службовців незалежно від посад і однією зі складових таких повних перевірок є перевірка щодо конфлікту інтересів і це включає в себе, зокрема, перевірку дотримання обмежень на одержання подарунків.

Для скасування незаконного рішення, яке було прийнято на користь особи, яка дарувала подарунок публічному службовцеві чи його близькій особі, заінтересована особа чи громадське об'єднання також може звернутись до органу, уповноваженого на таке скасування (місцева рада, виконавчий комітет місцевої ради) або із позовом до суду. Також правом подати таку позовну заяву наділені НАЗК, інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування, прокурор. Такі позови розглядаються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо йдеться про рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, то такі позови підсудні окружним адміністративним судам у першій інстанції.

Окремо варто відзначити можливі випадки одержання «подарунків» у зв'язку з виконанням публічним службовцем своїх повноважень, напр., в обмін на вчинення певних дій, прийняття певних рішень чи в обмін на бездіяльність – у таких випадках подарунки насправді є неправомірною вигодою, за прийняття якої передбачена кримінальна відповідальність. У такому випадку доречно звернутись зі зверненням до органу досудового розслідування або до органів прокуратури. Такі корупційні злочини посадовців місцевого самоврядування, як правило, підслідні органам поліції, а у деяких виняткових випадках (зокр., якщо розмір такого «подарунку» перевищує 500 ПМ) – НАБУ. При підготовці такого звернення слід у ньому додатково зазначити обставини, які свідчать про зв'язок між одержанням подарунку та виконанням публічним службовцем своїх повноважень.
Запитання:
Якими можуть бути відповідальність та інші наслідки для порушника?
Відповідь:
За порушення обмежень щодо одержання подарунків передбачена адміністративна відповідальність за ст. 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Службовцю, який порушив це обмеження, загрожуватиме штраф від 1700 до 3400 грн з конфіскацією такого подарунку, а якшо той самий службовець протягом року був підданий стягненню за таке правопорушення і знов порушив обмеження на одержання подарунків – йому загрожуватиме штраф від 3400 до 6800 грн з конфіскацією такого подарунку та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Після притягнення особи до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, її також може бути звільнено з посади, однак у різних законах і для різних посадовців встановлені різні підстави:

  1. для сільського, селищного, міського голови підставою для дострокового припинення повноважень є набрання законної сили рішенням суду, яким його притягнуто до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення і яким накладено стягнення у вигляді у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

  2. для депутата місцевої ради підставою для дострокового припинення повноважень є набрання законної сили рішенням суду, яким його притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, та застосовано покарання або накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

  3. для інших посадових осіб місцевого самоврядування (напр., працівників виконавчих органів місцевих рад) підставою для звільнення з посади є притягнення до відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією (тобто коли особу визнано винною у вчиненні такого правопорушення, накладено будь-яке стягнення і відповідне рішення суду набрало законної сили).
Посадові особи місцевого самоврядування (крім осіб на виборних посадах) можуть також бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності, причому ця процедура є автономною від притягнення до адміністративної відповідальності і вони не є взаємозалежними. Дисциплінарна відповідальність настає за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку (приклад), стягнення може бути у вигляді догани чи звільнення, а накласти його можна протягом місяця з дня виявлення правопорушення, але не пізніше шести місяців з дня його вчинення.

В обов'язковому порядку питання про дисциплінарну відповідальності службовця має бути розглянуто, якщо їх притягнуто до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення, але не заборонено обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю (для осіб на виборних посадах цього зробити фактично неможливо через відсутність застосовної процедури).

Як зазначалось вище, прийняття публічним службовцем рішення щодо того, від кого він чи його близькі особи отримали подарунок, вважається прийнятим в умовах конфлікту інтересів. Тому воно підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням вимог Закону. Таке рішення має прийняти орган чи особа, уповноважені на це (напр., рішення, прийняте посадовцем виконавчого органу міськради може скасувати виконавчий комітет міськради). Також рішення може бути визнане незаконним у судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади (у т.ч. НАЗК), органу місцевого самоврядування. Так само у судовому порядку може бути визнано недійсним і правочин, укладений внаслідок порушення вимог Закону.
Обмеження спільної роботи близьких осіб
Яке є обмеження
Близькі особи не можуть перебувати у прямому підпорядкування одна одної

Пряме підпорядкування означає пряму організаційну чи правову залежність підлеглого від керівника, зокрема, через вирішення таких питань:
  • прийняття на роботу;
  • звільнення з роботи;
  • застосування заохочень, дисциплінарних стягнень;
  • надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням.
Які винятки
  • народні засідателі та присяжні;
  • коли пряме підпорядкування виникло через вступ близької особи на виборну посаду (напр., міський голова);
  • близькі особи, які працюють у селах чи селищах (якщо вони не є райцентрами) або у гірських населених пунктах.
Як усувається порушення
  • самі близькі особи мають усунути обставини прямого підпорядкування добровільно;
  • якщо цього не зроблено – одна з них підлягає переведенню;
  • якщо переведення неможливе чи особа не надала згоди на нього – звільнення підпорядкованої близької особи.
Запитання:
На кого обмеження поширюються?
Відповідь:
На осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Серед інших, на місцевому рівні до таких осіб належать:

  1. депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати місцевих (обласних, районних, міських, селищних, сільських, районних у містах) рад;

  2. сільські, селищні, міські голови;

  3. інші посадові особи місцевого самоврядування, у т.ч. радники, консультанти, спеціалісти, помічники, керівники виконавчих органів місцевих рад та їх структурних підрозділів, старости, секретарі місцевих рад, керуючі справами виконавчих апаратів і виконкомів місцевих рад, заступники міських, селищних і сільських голів тощо.
Винятки із цих правил встановлені для:

  1. народних засідателів і присяжних;

  2. близьких осіб, які прямо підпорядковані один одному у зв'язку з набуттям одним з них статусу виборної особи (напр., міський, селищний чи сільський голова);

  3. осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами; сільськими населеними пунктами є села і селища, крім селищ міського типу), а також у гірських населених пунктах (їх перелік визначає Уряд).
Запитання:
Які вимоги встановлені?
Відповідь:
Вказаним особам заборонено бути прямо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень своїм близьким особам чи мати близьких осіб у своєму прямому підпорядкуванні.

Прямим підпорядкуванням є «відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням».
Наприклад, відносини прямого підпорядкування існуватимуть між близькими особами, якщо одна з них є начальником відділу одного з департаментів міськради, а інша – є головним спеціалістом у тому самому відділі. Як безпосередній керівник, начальник відділу має право надавати вказівки чи доручення головному спеціалісту як своєму підлеглому.

Водночас якщо відносини прямого підпорядкування виникли внаслідок того, що особу обрано міським головою (і його близька особа працювала до її обрання та продовжує працювати далі після обрання у виконавчому органі міської ради), то у цьому випадку вказані обмеження на близьких осіб не поширюються, вони можуть продовжувати працювати. Як зазначає НАЗК, при цьому слід все одно врегульовувати конфлікт інтересів, який може виникати у міського голови у зв'язку з наявністю у підпорядкуванні близької особи.

Окремим випадком є ситуація, коли одна з близьких осіб перебуває на виборній посаді (Закон містить їх перелік – Президент, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови). Якщо певна особа працює у виконавчому органі міської ради, а її близька особа стає міським головою й у зв'язку з цим виникнуть обставини прямого підпорядкування – то усунення таких обставин не буде вимагатись.
Запитання:
Які ще існують вимоги?
Відповідь:
Особи, які претендують на посаду публічної служби, мають повідомити керівництву органу про близьких осіб, які працюють у відповідному органі.

Якщо ж виникли обставини прямого підпорядкування близьких осіб, то такі обставини мають бути добровільно усунуті самими близькими особами протягом 15 днів з дня виникнення обставин прямого підпорядкування (напр., шляхом звільнення чи переведення однієї з них). Якщо добровільно такі обставини не усунуто, то одна із близьких осіб підлягає переведенню на іншу посаду протягом 30 днів з дня виникнення обставин прямого підпорядкування. Якщо з певних причин таке переведення не є можливим, то близька особа, яка є у прямому підпорядкуванні іншої близької особи, підлягає звільненню.
Припустимо, якщо особа претендує на зайняття посади в апараті обласної ради і при цьому знає, що її близька особа – напр., двоюрідна сестра – обіймає посаду в апараті тієї ж обласної ради, то до призначення особа має обов'язково зазначити про це, наприклад, одночасно з поданням документів для участі у конкурсі.
Запитання:
Чому важливо дотримуватись цих вимог?
Відповідь:
Родинні зв'язки є одним із джерел приватних інтересів у кожної особи – навряд кожна особа об'єктивно та неупереджено ставитиметься до своїх близьких осіб. У будь-якому разі, у суспільства завжди може існувати обґрунтований сумнів, що певний службовець діяв об'єктивно та неупереджено по відношенню до своїх близьких осіб, що саме по собі підриває довіру до публічної служби, держави або громади.

Родинні зв'язки із членами сім'ї чи близькими особами породжують у публічного службовця конфлікти інтересів і через встановлення обмеження на спільну роботу близьких осіб законодавець прагне запобігти таким конфліктам інтересів та запобігти поширенню непотизму на публічній службі, що також знижує суспільну довіру до держави, громади, їх представників.
Запитання:
Як виявити порушення?
Відповідь:
Для того, щоб відповісти на це запитання, потрібно з'ясувати три аспекти:
Запитання:
Чи наявні родинні зв'язки між особами?
Відповідь:
Спочатку слід виявити, чи є спільно працюючі особи близькими особами. Для цього корисними можуть бути відомості із паперових та електронних декларацій публічних службовців; публікації у соціальних мережах таких осіб (спільні фото, теги у публікаціях, вказівки на родинні зв'язки у профілі особи тощо) та пошук осіб серед друзів і підписників у соціальних мережах (напр., за однаковим прізвищем); портал «Номер.орг», за яким можна виявити спільне проживання осіб. Найчастіше у такий спосіб можна знайти членів сім'ї та близьких осіб найближчого споріднення. Якщо ж у певної особи наявна достовірна інформація, що особи є близькими, але цьому не вдається віднайти підтверджень з інших джерел – слід у зверненні зазначити таку достеменно відому інформацію.
Запитання:
Чи наявні обставини прямого підпорядкування?
Відповідь:
На другому етапі слід встановити, чи існують обставини прямого підпорядкування між близькими особами – тобто чи може близька особа, яка перебуває на вищій посаді, ухвалювати рішення щодо служби (роботи) підпорядкованої близької особи. Для встановлення обсягу повноважень близької особи на вищій посаді можуть бути корисними нормативно-правові акти (напр., Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», положення про відповідний орган, інші закони та нормативно-правові акти, які регулюють статус осіб чи засади діяльності певного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), посадові інструкції тощо. Отримати їх можливо через направлення запиту на доступ до публічної інформації до органу, у якому працюють такі близькі особи.

Також через запит можна отримати інформацію, чи здійснювала близька особа, прийнята на роботу пізніше, повідомлення про наявність близької особи, що працює у тому ж самому органі. Це допомогло би зрозуміти, чиє порушення посприяло спільній роботі близьких осіб: або самих близьких осіб, одна з яких приховала родинні зв'язки, або тих, хто відбирав та призначав близьких осіб працювати спільно, не приділяючи уваги встановленим Законом обмеженням.
Запитання:
Чи застосовуються вказані у Законі винятки до виявлених обставин спільної роботи близьких осіб?
Відповідь:
Якщо встановлено наявність обставин прямого підпорядкування близьких осіб, на третьому кроці слід перевірити, чи не підпадають такі обставини під винятки, допустимі за Законом.
Запитання:
Куди звернутись у разі порушення?
Відповідь:
Якщо виявлені обставини, що свідчать про порушення обмежень спільної роботи близьких осіб, можливо звернутись до Національного агентства з питань запобігання корупції або ж до керівника органу, у якому виникли обставини прямого підпорядкування близьких осіб.
Запитання:
Якими можуть бути відповідальність та інші наслідки для порушника?
Відповідь:
Сам по собі факт прямого підпорядкування близьких осіб не є окремою підставою для притягнення особи до відповідальності. Закон спрямований на усунення таких обставин у найбільш сприятливий для осіб спосіб. Втім, якщо близькі особи добровільно не усунули обставини прямого підпорядкування і одну з близьких осіб неможливо перевести на іншу посаду, то близька особа, яка займає нижчу посаду, підлягає звільненню.

НАЗК може відреагувати на такі обставини шляхом внесення керівнику відповідного органу припису про необхідність усунення відповідних порушень, за невиконання якого передбачена адміністративна відповідальність за ст. 188-46 Кодексу України про адміністративне правопорушення – штраф від 1700 до 4250 грн, а якщо на особу протягом року вже було накладене стягнення за таке ж діяння, то штраф становитиме від 3400 до 5100 грн.
Обмеження щодо суміщення та сумісництва
Яка діяльність заборонена і якими є допустимі винятки
  • підприємницька діяльність;
  • інша оплачувана діяльність (крім викладацької, наукової, творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту);
  • перебування у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків перебування у складі відповідних органів підприємства або організації, якщо представляють у них інтереси держави або громади).

На кого ця заборона не поширюється
  • депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження на постійній основі);
  • присяжні;
  • помічники нардепів, працівники секретаріатів Голови ВР, віце-спікерів, працівники секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у ВР, працівники патронатних служб у державних органах.
Покарання за порушення
5100-8500 грн

штраф за перше порушення з конфіскацією доходу від такої діяльності
8500-13600 грн

штраф за повторне порушення протягом року з конфіскацією доходу від такої діяльності та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік
Звільнення з посади
якщо рішення суду про адміністративне стягнення набрало законної сили.

Депутат місцевої ради, міський/сільський/селищний голова – звільняється, якщо накладене стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.
Запитання:
На кого обмеження поширюються?
Відповідь:
На осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Серед інших, на місцевому рівні до таких осіб належать:

  1. депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати місцевих (обласних, районних, міських, селищних, сільських, районних у містах) рад;

  2. сільські, селищні, міські голови;

  3. інші посадові особи місцевого самоврядування, у т.ч. радники, консультанти, спеціалісти, помічники, керівники виконавчих органів місцевих рад та їх структурних підрозділів, старости, секретарі місцевих рад, керуючі справами виконавчих апаратів і виконкомів місцевих рад, заступники міських, селищних і сільських голів тощо.
Винятки із цих правил встановлені для:

  1. депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі);

  2. присяжних;

  3. помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України та заступника Голови Верховної Ради України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, працівників патронатних служб у державних органах.
Запитання:
Які вимоги встановлені?
Відповідь:
Особам, на яких поширюються встановлені вимоги, забороняється займатись іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю. Заборона на зайняття підприємницькою діяльністю є абсолютною і не містить жодних допустимих винятків. Для іншої оплачуваної діяльності (напр., за іншим трудовим договором) допустимими є така оплачувана діяльність:

  1. викладацька діяльність

  2. наукова діяльність;

  3. творча діяльність;

  4. медична практика;

  5. інструкторська практика зі спорту;

  6. суддівська практика зі спорту.
Детальне визначення змісту кожного із дозволених для суміщення видів діяльності наведене у методичних рекомендаціях НАЗК щодо конфлікту інтересів та пов'язаних з цим обмежень.
Прикладами ситуацій, коли особа не порушуватиме цих вимог Закону, є оплачуване викладання міським головою в університеті; оплачувана участь у проведенні наукових розробок посадовцем; оплачувана лікарська практика спеціалістом місцевого управління охорони здоров'я; суддівство на футбольних матчах керівником місцевого відділу спорту тощо. Водночас така діяльність не може здійснюватись публічним службовцем як підприємницька діяльність (тобто як ФОП), оскільки у такому випадку виникатиме порушення іншої заборони, встановленої Законом.
Запитання:
Які вимоги встановлені?
Відповідь:
Іншим обмеженням є заборона входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Як виняток, публічні службовці можуть входити до таких органів, якщо вони представляють інтереси держави чи територіальної громади у такому органі.
Наприклад, працівнику департаменту управління комунальною власністю міськради було би дозволено входити до наглядової ради чи правління комунального підприємства, але, водночас заборонено входити, скажімо, до наглядової ради приватного акціонерного товариства, усі акції якого перебувають у приватній власності.
Запитання:
Які вимоги встановлені?
Відповідь:
Віднедавна Закон також визначив порядок, як щойно призначений публічний службовець має припинити обставини суміщення та сумісництва. Протягом 15 робочих днів з дня призначення публічний службовець повинен здійснити усі необхідні дії для припинення підприємницької діяльності та виходу зі складу правління чи інших органів підприємства чи організації, а протягом цього строку особа не може займатись підприємництвом, брати участь у діяльності та прийнятті рішень відповідними органами підприємств та організацій, отримувати будь-які доходи чи винагороди від такої діяльності.

Слід відзначити, що навіть якщо певна робота за суміщенням (незалежно від оплачуваності) і дозволена публічному службовцеві, вона все одно може зумовити виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів – у таких випадках особа повинна дотримуватись встановлених правил щодо повідомлення та врегулювання конфлікту інтересів.
Наприклад, якщо керівник департаменту економіки міської ради на день призначення є фізичною особою-підприємцем, то він має протягом 15 робочих днів подати заяву про реєстрацію припинення діяльності ФОП, сплатити усі податкові зобов'язання та подати остаточну податкову звітність, виконати усі пов'язані з підприємницькою діяльністю зобов'язання (напр., сплатити борги контрагентам як ФОП). Водночас протягом усього цього строку (і після його завершення) особі не можна займатись підприємницькою діяльністю та отримувати будь-які доходи від такої діяльності.
Запитання:
Чому важливо дотримуватись цих вимог?
Відповідь:
Оплачувана робота поза публічною службою для більшості посадовців може зумовлювати настільки істотний конфлікт інтересів, який ставить під сумнів лояльність службовця державі чи громаді на публічній службі, а коли така оплачувана робота пов'язана з бізнесом чи підприємництвом – додатково підриває довіру громадян, адже у громадян виникає враження, що службовці на посадах можуть діяти насамперед в інтересах бізнесу, а не в інтересах мешканців громади. У спільноти виникає враження зрощення бізнесу та публічної влади, що є неприйнятним.
Запитання:
Як виявити порушення?
Відповідь:
Перш за все потрібно дізнатися:
Запитання:
Чи виконується робота за сумісництвом?
Відповідь:
Насамперед джерелом такої інформації є декларації публічних службовців – у них має зазначатись інформація про виконання іншої роботи за трудовим договором (контрактом). Також якщо інша робота була оплачуваною, то про таку діяльність за сумісництвом має стати відомо з розділу декларації про доходи публічного службовця.

Якщо ж посадовець допускає порушення обмежень, ймовірно, він уникатиме зазначення як роботи за сумісництвом, так і одержаного доходу від неї (якщо така робота є оплачуваною). У цьому випадку громадськості та журналістам доступні різні відкриті джерела інформації, напр., сторінки у соціальних мережах, де може бути вказане місце роботи публічного службовця за сумісництвом, статті, публікації у ЗМІ про відповідну діяльність тощо.

Водночас якщо публічний службовець виконує оплачувану роботу за сумісництвом і не декларує доходи від неї, у нього можуть виникати розбіжності між задекларованими доходами та стилем життя, у т.ч. здійсненими видатками чи розміром заощаджених коштів. У таких ситуаціях може поставати питання можливого незаконного збагачення чи необґрунтованості активів публічного службовця.

Коли йдеться про заборону здійснювати підприємницьку діяльність, то слід першочергово перевірити єдиний державний реєстр юридичних осіб, ФОП та громадських об'єднань, чи зареєстрована особа як ФОП або чи є вона засновником приватного підприємства. Втім, може бути і ситуація, коли особа фактично здійснює підприємницьку діяльність без відповідної державної реєстрації (за що також передбачена адміністративна відповідальність). Тому ключовим елементом перевірки має бути оцінка того, чи особа фактично здійснює підприємницьку діяльність - самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Якщо виявити порушення заборони на здійснення підприємницької діяльності значно легше у випадку реєстрації особи як ФОП чи заснування нею приватного підприємства, то у випадку незареєстрованої підприємницької діяльності виявити її значно складніше. Активіст чи журналіст має бути або обізнаний про фактичне здійснення такою особою підприємництва, або може це виявити лише якщо така інформація наявна у відкритих джерелах – до прикладу, якщо публічний службовець самостійно виробляє певні товари, продає їх і розмістив оголошення про це на одному з веб-сайтів або зробив публікацію про це в соцмережах.

У тих випадках, коли йдеться про порушення заборон на входження особи до складу наглядових, контрольних чи інших органів підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, доречними джерелами інформації можуть бути:

  1. портал «Smida», на якому міститься інформація про склад органів акціонерних товариств;

  2. єдиний державний реєстр юридичних осіб, ФОП та громадських об'єднань, у якому також може зазначатись інформація про осіб, які входять до складу правління чи інших органів (напр., якщо вони є підписантами у юридичній особі);

  3. веб-сайти відповідних підприємств чи організацій, у т.ч. відомості про керівництво, склад керівних та наглядових органів, звіти про діяльність, публікації новин тощо;

  4. публікації у соцмережах та ЗМІ тощо.
Запитання:
Чи підпадає така робота за сумісництвом під встановлені винятки?
Відповідь:
Після того, як вдалось виявити роботу за сумісництвом, доречно перевірити, чи не застосовуються до виявлених обставин дозволені Законом винятків із заборон.

Як зазначалось вище, якщо виявлені обставини здійснення публічним службовцем підприємницької діяльності, то її заборона є абсолютною і не дозволяє жодних винятків.

Якщо вдалось виявити обставини здійснення публічним службовцем іншої оплачуваної діяльності, то слід перевірити, чи не належить така діяльність до викладацької, наукової, творчої, мистецької практики, інструкторської чи суддівської практики зі спорту. Для цього достатньо співставити з вказаними видами діяльності посаду публічного службовця за сумісництвом чи зміст діяльності, яку він здійснює за сумісництвом.

Якщо виявлені обставини входження публічного службовця до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, то варто перевірити, чи не представляє публічний службовець в органі відповідного підприємства (організації) інтереси держави або територіальної громади та чи є відповідне підприємство (організація) таким, що більш як на 50% належить державі або територіальній громаді. Дізнатись про структуру власності можливо із порталу «Smida» (для акціонерних товариств) або із єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських об'єднань. Також про факт делегування особи як представника держави чи територіальної громади до відповідного органу підприємства (організації) можливо, отримавши розпорядчий акт про таке призначення особи (напр., рішення міськвиконкому чи місцевої ради, посадової особи її виконавчого органу тощо) – таке рішення може бути розміщене у відкритих джерелах, але більш релевантним способом одержати таку інформацію буде направлення запиту на доступ до публічної інформації до органу, до сфери управління якого належить відповідне підприємство (організація) та/або яке здійснює повноваження із управління об'єктами комунальної власності.
Запитання:
Куди звернутись у разі порушення?
Відповідь:
Публічним службовцям, які порушують встановлені вимоги, загрожує адміністративна відповідальність. Наразі компетенція зі складення протоколів про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, розділена між Національним агентством з питань запобігання корупції та органами Національної поліції.

Так, серед представників місцевого самоврядування, НАЗК уповноважене складати протоколи щодо:

  1. Київського міського голови та його заступника - секретаря Київської міської ради;

  2. Севастопольського міського голови та його заступників, Сімферопольського міського голови;

  3. голів обласних рад та їх заступників;

  4. голів районних або районних у містах рад;

  5. міських голів обласних центрів та їх заступників;

  6. секретарів міських рад обласних центрів та Сімферополя;

  7. міських голів міст обласного значення та республіканського значення у Криму;

  8. керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад.
Складення протоколів про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, вчинені іншими посадовцями місцевого самоврядування, віднесене до компетенції органів поліції.

Виходячи з того, яку посаду обіймає службовець, слід направити звернення до НАЗК або до відповідного територіального органу поліції.

Якщо при цьому встановлено, що публічний службовець не задекларував одержаний з порушенням обмежень дохід чи роботу за сумісництвом у відповідному розділі декларації, то можна додатково звернутись до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо можливого декларування недостовірних відомостей і просити НАЗК провести повну перевірку декларації відповідного службовця.

Загалом, інформування НАЗК про можливе порушення обмежень щодо суміщення або сумісництва певним посадовцем, незалежно від його посади, було би корисним, оскільки НАЗК уповноважене проводити повні перевірки усіх декларацій службовців незалежно від посад і однією зі складових таких повних перевірок є перевірка щодо конфлікту інтересів і це включає в себе, зокрема, перевірку дотримання обмежень щодо суміщення та сумісництва.

Запитання:
Якими можуть бути відповідальність та інші наслідки для порушника?
Відповідь:
За порушення обмежень щодо суміщення та сумісництва передбачено адміністративну відповідальність за ст. 172-4 КУпАП, яка передбачає накладення штрафу від 5 100 до 8 500 грн, з конфіскацією отриманого доходу чи винагороди від суміщення (сумісництва). Якщо ж особу за відповідне правопорушення притягають вдруге і протягом року на неї вже було накладене адміністративне стягнення за такі ж дії – то штраф складатиме від 8 500 до 13 600 грн, з конфіскацією отриманого доходу чи винагороди від суміщення (сумісництва), з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Після притягнення особи до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, її також може бути звільнено з посади, однак у різних законах і для різних посадовців встановлені різні підстави:

  1. для сільського, селищного, міського голови підставою для дострокового припинення повноважень є набрання законної сили рішенням суду, яким його притягнуто до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення і яким накладено стягнення у вигляді у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

  2. для депутата місцевої ради підставою для дострокового припинення повноважень є набрання законної сили рішенням суду, яким його притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, та застосовано покарання або накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

  3. для інших посадових осіб місцевого самоврядування (напр., працівників виконавчих органів місцевих рад) підставою для звільнення з посади є притягнення до відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією (тобто коли особу визнано винною у вчиненні такого правопорушення, накладено будь-яке стягнення і відповідне рішення суду набрало законної сили).
Посадові особи місцевого самоврядування (крім осіб на виборних посадах) можуть також бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності, причому ця процедура є автономною від притягнення до адміністративної відповідальності і вони не є взаємозалежними. Дисциплінарна відповідальність настає за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку (приклад), стягнення може бути у вигляді догани чи звільнення, а накласти його можна протягом місяця з дня виявлення правопорушення, але не пізніше шести місяців з дня його вчинення.

В обов'язковому порядку питання про дисциплінарну відповідальності службовця має бути розглянуто, якщо їх притягнуто до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення, але не заборонено обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю (для осіб на виборних посадах цього зробити фактично неможливо через відсутність застосовної процедури).
Вимоги щодо передачі корпоративних прав в управління третім особам
Яка встановлена вимога
Протягом 60 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління третій особі корпоративні права – однак, управління не може здійснювати член сім'ї службовця або компанія/фірма тощо, у якій працює член сім'ї службовця.

Закон дозволяє не передавати в управління акції українського АТ, сукупна номінальна вартість яких не перевищує 0,25 прожиткового мінімуму у році призначення та сукупно не перевищують 5 відсотків голосуючих акцій АТ.
На кого вимога не поширюється
  • депутати місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження на постійній основі);
  • помічники нардепів, працівники секретаріатів Голови ВР, віце-спікерів, працівники секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у ВР, працівники патронатних служб у державних органах;
  • незалежних членів наглядових рад державних підприємств, компаній тощо.
Відповідальність
Адміністративну відповідальність за порушення цих вимог не встановлено.
Запитання:
На кого обмеження поширюються?
Відповідь:
На осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових осіб юридичних осіб публічного права та ряд інших осіб. Серед інших, на місцевому рівні до таких осіб належать:

  1. депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати місцевих (обласних, районних, міських, селищних, сільських, районних у містах) рад;

  2. сільські, селищні, міські голови;

  3. інші посадові особи місцевого самоврядування, у т.ч. радники, консультанти, спеціалісти, помічники, керівники виконавчих органів місцевих рад та їх структурних підрозділів, старости, секретарі місцевих рад, керуючі справами виконавчих апаратів і виконкомів місцевих рад, заступники міських, селищних і сільських голів тощо;

  4. посадові особи юридичних осіб публічного права, у т.ч. керівники комунальних підприємств, комунальних установ, інші особи, які у них виконують організаційно-розпорядчі функції та/або адміністративно-господарські обов'язки.
Винятки із цих правил встановлені для:

  1. незалежних членів наглядових рад державних підприємств чи товариств з більш як 50% державної власності;

  2. депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі);

  3. помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України та заступника Голови Верховної Ради України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України;

  4. осіб, у власності яких перебувають акції акціонерного товариства - резидента України, сукупна номінальна вартість яких не перевищує 0,25 ПМ на 1 січня року, в якому особа призначена (обрана) на посаду, та сукупно не перевищують 5 відсотків голосуючих акцій товариства (тобто не вимагається передавати в управління третій особі саме вказані акції, а якщо особі належать інші акції – особа має виконувати відповідну вимогу, детально описану нижче).
Запитання:
Які вимоги встановлені?
Відповідь:
Зазначеним вище особам протягом 60 днів з дня призначення (обрання) на посаду протягом 60 днів після призначення (обрання) на посаду необхідно передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права.

Якщо особі належить унітарне підприємство, то воно передається в управління третій особі шляхом укладення договору управління майном із суб'єктом підприємницької діяльності.

Якщо особі належать корпоративні права (напр., акції чи частка у статутному капіталі корпоративного підприємства), то їх передача в управління здійснюється в один із таких способів:

  1. укладення договору управління майном із суб'єктом підприємницької діяльності (крім договору управління цінними паперами та іншими фінансовими інструментами);

  2. укладення договору про управління портфелем фінансових інструментів та/або грошовими коштами, призначеними для інвестування у фінансові інструменти, з інвестиційною фірмою, яка має ліцензію на провадження діяльності з управління портфелем фінансових інструментів;

  3. укладення договору про створення венчурного пайового інвестиційного фонду для управління переданими корпоративними правами з компанією з управління активами, яка має ліцензію на провадження діяльності з управління активами.
У будь-якому разі, незалежно від обраного способу передачі підприємств чи корпоративних прав в управління, їх не можна передавати в управління на користь членів сім'ї публічного службовця та укладати договори із суб'єктами підприємницької діяльності, інвестиційними фірмами та компаніями з управління активами, в яких працюють члени сім'ї публічного службовця.

Коли належні публічному службовцю підприємства та/або корпоративні права були передані в управління третій особі, такий службовець повинен в одноденний строк поінформувати про це НАЗК та надати нотаріально засвідчену копію відповідного договору (договорів).
Уявимо, що певну особу обрано міським головою і вона володіє часткою у статутному капіталі певного ТОВ, а також володіє акціями ПАТ. Протягом 60 днів з дня обрання на посаду особа мала би укласти договір про передачу цих активів в управління третій особі, а після укладення такого договору – наступного дня поінформувати НАЗК про це із наданням копії укладеного договору.
Запитання:
Чому важливо дотримуватись цих вимог?
Відповідь:
Вимога щодо передачі підприємств та корпоративних прав в управління третім особам має на меті запобігти «зрощуванню» публічної служби та бізнесу, а також знизити ризики того, що публічний службовець перебуватиме в умовах постійного конфлікту інтересів, переслідуючи приватні бізнес-інтереси, а не публічний інтерес. Більш того, коли особа передає належні корпоративні права та підприємства в управління третій особі, знижуються ризики того, що особа де-факто продовжуватиме бізнесову діяльність, перебуваючи на публічній службі.
Запитання:
Як виявити порушення?
Відповідь:
Перш за все потрібно дізнатися:
Запитання:
Чи належні особі корпоративні права чи акції?
Відповідь:
При встановленні того, чи належні публічному службовцеві певні корпоративні права, акції, підприємства, доречно застосовувати ті методи та підходи, що описані для виявлення приватних інтересів, пов'язаних з бізнесом, у розділі 3.4.2.3. Слід враховувати, що публічний службовець повинен бути власником відповідних корпоративних прав, підприємств, акцій.
Запитання:
Чи публічний службовець передав належні корпоративні права, акції в управління третій особі?
Відповідь:
Наступним кроком може стати направлення запиту на доступ до публічної інформації до НАЗК щодо повідомлення публічним службовцем про передачу належних йому підприємств та корпоративних прав в управління третім особам та конкретного суб'єкта, із ким укладений такий договір. Водночас слід наголосити, що п. 3 ч. 2 ст. 60 Закону України «Про запобігання корупції» прямо забороняє відносити таку інформацію до інформації з обмеженим доступом. Раніше був прецедент обмеження НАЗК доступу до відповідної інформації з сумнівних правових підстав.

Відомості про передачу цінних паперів в управління мають зазначатись також і в електронних деклараціях публічних службовців.

Виходячи з відповідної інформації, можна перевірити сам факт передачі корпоративних прав, підприємств в управління та дотримання встановлених строків їх передачі.
Запитання:
Чи дотримано заборону на передачу корпоративних прав в управління членам сім'ї чи суб'єктам, у яких члени сім'ї працюють?
Відповідь:
Після того, як на попередніх кроках з'ясовано, кому передано корпоративні права та підприємства в управління, можна також спробувати з'ясувати, чи дотримано вказану заборону.

Дізнатись про роботу членів сім'ї можливо або із декларації публічного службовця, переглянувши одержані членами сім'ї доходи та їх джерела, а також з відкритих джерел (напр., зі згадки місця роботи на сторінці члена сім'ї у соцмережі, згадки члена сім'ї на веб-сайті відповідної компанії, які передано в управління корпоративні права тощо).
Запитання:
Куди звернутись у разі порушення?
Відповідь:
У випадку виявлення порушення обмежень після припинення публічної служби доречно звернутись до Національного агентства з питань запобігання корупції, також можна порушити питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності перед керівником органу, де така особа працює (крім осіб на виборних посадах, для яких механізму притягнення до дисциплінарної відповідальності не встановлено).
Запитання:
Якими можуть бути відповідальність та інші наслідки для порушника?
Відповідь:
Адміністративної відповідальності за порушення вимог щодо передачі корпоративних прав в управління не встановлено.

Посадові особи місцевого самоврядування (крім осіб на виборних посадах) можуть також бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності, причому ця процедура є автономною від притягнення до адміністративної відповідальності і вони не є взаємозалежними. Дисциплінарна відповідальність настає за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку (приклад), стягнення може бути у вигляді догани чи звільнення, а накласти його можна протягом місяця з дня виявлення правопорушення, але не пізніше шести місяців з дня його вчинення.

Якщо ж, окрім порушення вимог про передачу корпоративних прав в управління третій особі, публічний службовець також мав реальний конфлікт інтересів і не повідомив про нього чи вчиняв дії, приймав рішення, допускав бездіяльність в умовах реального конфлікту інтересів – то може наставати відповідальність за такі правопорушення.
Обмеження після припинення публічної служби
Обмеження протягом одного року від припинення публічної служби
  • укладати трудові договори або вчиняти правочини з юридичними особами приватного права або ФОП, якщо колишній службовець протягом року до припинення діяльності здійснював повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття рішень щодо діяльності такої юридичної особи або ФОП;
  • представляти інтереси будь-якої особи у справах (у т.ч. судових), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) службовець працював на момент припинення діяльності.
Безстрокові обмеження
Розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень.
Відповідальність
Припинення у судовому порядку трудового контракту чи скасування правочину, вчиненого з порушенням встановлених вимог.
Запитання:
На кого обмеження поширюються?
Відповідь:
На осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Серед інших, на місцевому рівні до таких осіб належать колишні:

  1. депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати місцевих (обласних, районних, міських, селищних, сільських, районних у містах) рад;

  2. сільські, селищні, міські голови;

  3. інші посадові особи місцевого самоврядування, у т.ч. радники, консультанти, спеціалісти, помічники, керівники виконавчих органів місцевих рад та їх структурних підрозділів, старости, секретарі місцевих рад, керуючі справами виконавчих апаратів і виконкомів місцевих рад, заступники міських, селищних і сільських голів тощо.
Запитання:
Які вимоги встановлені?
Відповідь:
Закон забороняє колишнім публічним службовцям протягом одного року з дня припинення їхньої діяльності:

  1. укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами - підприємцями, якщо колишній публічний службовець протягом року до дня припинення своєї діяльності здійснював повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності відповідної юридичної особи або ФОП;

  2. представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.
Запитання:
Які вимоги встановлені?
Відповідь:
Закон забороняє колишнім публічним службовцям протягом одного року з дня припинення їхньої діяльності:

  1. укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами - підприємцями, якщо колишній публічний службовець протягом року до дня припинення своєї діяльності здійснював повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності відповідної юридичної особи або ФОП;

  2. представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.
До прикладу, якщо певний посадовець виконавчого органу міськради брав участь у контролі за дотриманням вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування, проводив перевірку щодо дотримання відповідних правил кількома юридичними особами протягом останнього року до дня звільнення з публічної служби – у такому випадку цій особі не можна один рік після звільнення з виконавчого органу міськради працювати у будь-якій з юридичних осіб, перевірки яких вже колишній службовець проводив раніше. Так само колишній публічний службовець, якщо б він зареєструвався ФОП, протягом року не міг би надавати послуги чи виконувати певні роботи на користь таких юридичних осіб. Водночас він міг би укласти трудовий договір з тією юридичною особою, яка організовує роботу паркувальних майданчиків, але щодо якої він не проводив перевірки або проводив їх більш як за рік до дня звільнення з публічної служби.

Так само цей публічний службовець не міг би представляти інтереси нового працедавця, наприклад, у судовому процесі, де іншою стороною є відповідний виконавчий орган місцевої ради, у якому він працював раніше.
Запитання:
Які вимоги встановлені?
Відповідь:
Ця ж норма безстроково забороняє колишнім публічним службовцям розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію (передавати іншим особам, розповсюджувати її, збувати, ухвалювати певні рішення на основі такої інформації тощо), яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень (крім встановлених законом випадків – напр., коли йдеться про розголошення суспільно необхідної інформації).
Припустимо, якщо колишньому службовцю відомо про плани підготувати та прийняти рішення про збільшення розміру відшкодування за забруднення довкілля і ця інформація не є публічною (напр., була віднесена до службової інформації – зазначалась у внутрішніх доповідних чи службових записках, фігурувала у проектах рішень до початку їхнього публічного обговорення тощо) – то колишній службовець не може розголошувати таку інформацію будь-яким особам, напр., новому працедавцеві, який з урахуванням такої інформації може розпочати впроваджувати нові технології на виробництві для зменшення забруднення довкілля, але при цьому отримує перевагу перед іншими підприємствами чи своїми конкурентами, які ще не обізнані про такі плани місцевої влади.
Запитання:
Чому важливо дотримуватись цих вимог?
Відповідь:
Конфлікти інтересів часто виникають при переході осіб з публічного сектору у приватний – і навпаки. Для того, щоб зменшити ризики виникнення конфлікту інтересів та переслідування приватних інтересів замість публічних ще під час перебування на посаді, у Законі встановили декілька заборон. Це мало би запобігти ситуаціям, коли публічний службовець в обмін на майбутнє працевлаштування у приватному секторі (чи намагаючись його отримати) починає здійснювати певні повноваження упереджено та необ'єктивно щодо такої компанії чи підприємця. Так само ці заборони мають на меті уникнути ситуації, коли колишній публічний службовець використовує свої зв'язки, знайомства чи доступну йому інформацію у власних цілях, на користь свого нового роботодавця у приватному секторі. У такий спосіб знижуються ризики конфлікту інтересів й у тих осіб, які продовжують перебувати на публічній службі, але певний час працювали спільно зі звільненою особою.
Запитання:
Як виявити порушення?
Відповідь:
Перш за все потрібно дізнатися:
Запитання:
Яким є нове місце роботи чи діяльності колишнього публічного службовця?
Відповідь:
Спочатку потрібно ідентифікувати нове місце працевлаштування чи нову діяльність колишнього публічного службовця, наприклад, із поданої ним декларації після звільнення (відомості про джерела і види доходів; інколи колишні службовці у такій декларації помилково вказують нову посаду та місце роботи); сторінок у соціальних мережах (інформація у профілі, геотеги, теги та згадки у публікаціях, спільні фото з працівниками з нового місця роботи тощо); інших відкритих джерел (напр., інтерв'ю колишнього службовця у ЗМІ); Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань (інформація про керівників та підписантів юридичних осіб, ФОП); порталу «Smida»; Єдиного реєстру адвокатів. Про діяльність із представництва особою інтересів інших осіб у судових процесах, можна також дізнатись із порталу «Судова влада».
Запитання:
Яким був обсяг службових повноважень особи під час публічної служби?
Відповідь:
Надалі важливо зрозуміти обсяг службових повноважень публічного службовця протягом останнього року до його звільнення. Через запит на доступ до публічної інформації до органу, де раніше працював публічний службовець, можна дізнатись обсяг його службових повноважень (напр., отримавши його посадову інструкцію) та, якщо він здійснював певні контрольні чи наглядові повноваження, отримати перелік юридичних осіб та підприємців, щодо яких він їх здійснював протягом останнього року до дня звільнення.

Що ж стосується участі публічного службовця у процедурах підготовки і прийняття рішень, то, як правило, ці процедури визначені у нормативно-правових актах, які мають оприлюднюватись. Знайти їх можна, зокрема, на порталі «Законодавство України», у Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, а також на офіційних веб-сайтах відповідних органів. Доречними також можуть бути і рекомендаційні чи роз'яснювальні акти, які можуть допомогти краще зрозуміти відповідні норми. За потреби ці документи також мали би бути надані на запит на доступ до публічної інформації.
Запитання:
Чи мало місце порушення?
Відповідь:
Наступним кроком має бути власне порівняння, чи немає порушення встановлених обмежень, а саме:

  1. чи не уклав трудовий договір, не здійснив певний правочин колишній публічний службовець з тією юридичною особою приватного права чи ФОП, щодо яких він раніше здійснював контрольні чи наглядові повноваження;

  2. чи не представляє колишній публічний службовець інтереси третіх осіб у справах, де іншою стороною є попереднє місце роботи.
Для цього достатньо співставити ті дані, які було отримано з урахуванням методів та підходів, описаних вища.
Запитання:
Чи мало місце розголошення інформації з обмеженим доступом?
Відповідь:
Значно складніше виявити випадки розголошення інформації з обмеженим доступом, адже це майже неможливо зафіксувати через аналіз відкритих джерел інформації і без підтверджень з боку тих осіб, які були свідками такого розголошення інформації (напр., мали доступ до відповідних листувань чи були присутні на обговоренні, де прозвучала така інформація від колишнього публічного службовця).

Втім, порушення могло бути, якщо публічний службовець розголосив таку інформацію у відкритих джерелах (напр., озвучив її під час інтерв'ю або ж зробив публікацію на своїй сторінці у соцмережі).

Посприяти виявленню порушення цього обмеження також може і більш комплексний аналіз різних обставин.
До прикладу, ще під час перебування на публічній службі певна особа могла брати участь у підготовці до проведення публічної закупівлі щодо будівництва певного інфраструктурного об'єкта зі значною очікуваною вартістю і могла бути обізнаною зі специфічними кваліфікаційними вимогами до потенційних учасників процедури закупівлі – до прикладу, такою вимогою може бути наявність певного специфічного обладнання чи техніки. Якщо колишній публічний службовець після звільнення почне працювати у компанії, яка займається будівництвом і подається для участі у відповідній публічній закупівлі, при цьому єдина з усіх учасників відповідає певній специфічній кваліфікаційній вимозі (незалежно від того, чи вона в принципі є обґрунтованою або містить ознаки дискримінаційної), то можна допускати, що колишній публічний службовець незаконно розголосив інформацію, яка стала йому відома ще під час виконання його попередніх повноважень.
Запитання:
Куди звернутись у разі порушення?
Відповідь:
У випадку виявлення порушення обмежень після припинення публічної служби доречно звернутись до Національного агентства з питань запобігання корупції.

Для скасування незаконного рішення чи нормативно-правового акту заінтересована особа чи громадське об'єднання також може звернутись із позовом до суду. Також правом подати таку позовну заяву наділені НАЗК, інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування, прокурор. Такі позови розглядаються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо йдеться про рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, то такі позови підсудні окружним адміністративним судам у першій інстанції.
Запитання:
Якими можуть бути відповідальність та інші наслідки для порушника?
Відповідь:
У більшості випадків наслідком буде звільнення особи з посади, яку вона займає у нового роботодавця, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Для цього НАЗК має звернутись до суду із відповідним позовом. Також може бути скасовано правочини, які були здійснені з порушенням Закону – це також відбувається на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, і в цьому випадку позов також може подати НАЗК.

Якщо порушенням Закону було порушено права іншої особи, нанесено збитки чи шкоду, їх також може бути відшкодовано порушником – для цього із відповідним позовом до суду має звернутись фізична або юридична особа, якій було завдано шкоду, збитки, чиї права були порушені.

Хоча ст. 172-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення і передбачає адміністративну відповідальність за незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень, примітка до цієї статті не включає колишніх публічних службовців до числа осіб, які можуть нести відповідальність за цією статтею.

Коли йдеться про розголошення певної специфічної інформації, яку дізнався публічний службовець під час здійснення повноважень (зокр., інсайдерська інформація, конфіденційна інформація про особу, лікарська таємниця, комерційна таємниця, банківська таємниця, таємниця фінансового моніторингу, державна таємниця, службова інформація, зібрана у ході оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності чи у сфері оборони країни), може наставати кримінальна відповідальність. Якщо під час перевірки НАЗК встановить такі обставини, то воно має поінформувати про такі обставини відповідний орган досудового розслідування.
Made on
Tilda