Пiдтримати

Шановні благодійники!

Ми щиро дякуємо кожному за пожертви, якими ви підтримуєте наш Центр і роботу юридичної команди.

Це – найкраща відзнака та найдієвіший стимул для нас рухатися далі: викривати корумпованих чиновників, направляти заяви про злочин у правоохоронні органи, контролювати хід слідства, закривати законодавчі дірки, що дозволяють корупціонерами та хабарникам залишатися непокараними.

Фінансування сектору протидії корупції міжнародними організаціями дозволяє нам залучати необхідні для реалізації наших кампаній та проектів кошти.

Утім, ми залишаємо відкритими наші банківські реквізити для тих, хто вважатиме за можливе і далі демонструвати довіру нашій команді своїми пожертвами.

  1. Онлайн-переказ через систему LiqPay (ПриватБанку)

    Зазначати ім’я та е-пошту не обов’язково, проте ми просимо Вас вказувати принаймні свою адресу електронної пошти, щоб ми могли зв’язатися з Вами за потреби.

  2. Безготівковий переказ через будь-який банк

    Одержувач платежу: ГО “Центр Протидії Корупції”
    Код ЄДРПОУ: 38238280
    Рахунок № 26009052715264 в ПАТ “Приватбанк”
    МФО: 300711
    Призначення платежу: “Благодійний внесок на статутну діяльність ГО «Центр Протидії Корупції»”

Притягаємо до відповідальності за розпил тендерів.

Слідкуємо, як держава купує ліки. Притягаємо до відповідальності тих, хто заробляє на торгівлі людським життям.

Допомагаємо банкам дізнатися правду про клієнтів-чиновників.

Foreign partners condition Ukraine to fight corruption. We are monitoring how Ukraine implements these obligations.

Вивчаємо корупцію та вчимо з нею боротися.

Допомагаємо повернути украдені корупціонерами гроші назад в Україну.

ЦПК подав в суд на військового прокурора Анатолія Матіоса за засекречення е-декларацій

Центр протидії корупції оскаржує в Окружному адміністративному суді Києва протизаконні дії заступника Генерального прокурора України – Головного військового прокурора Анатолія Матіоса та Національного агентства з питань запобігання корупції, що полягають у протиправному вилученні електронних декларацій низки посадових осіб військової прокуратури з Єдиного державного реєстру декларацій.

Позов було подано 30 травня 2017 року. Засіданні у справі досі не призначено.

У квітні 2017 року аналітики проекту “Деклараціїповідомили про зникнення з Реєстру НАЗК понад 200 е-декларацій працівників ГПУ та військових прокуратур. До цього сайт НАЗК тиждень не працював через ніби-то “технічні роботи”.

Більшість держслужбовців, чиї декларації приховані, – працівники Генеральної прокуратури України та військових прокуратур. Серед них, зокрема, заступники Головного військового прокурора Віктор Король і Дмитро Борзих, начальник слідчого відділу Головної військової прокуратури ГПУ Сергій Личик та Військовий прокурор Маріупольського гарнізону Олег Улановський.

У Національному агентстві з питань запобігання корупції заявили, що декларації низки посадових осіб військової прокуратури були вилучені з реєстру через рішення головного військового прокуратура Анатолія Матіоса.

«Такі заходи мають винятковий та тимчасовий характер. При цьому ці декларації зберігаються на ресурсах Реєстру і є доступними для перевірки. Рішення НАЗК ґрунтується на статті 17 закону «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» (Рішення органів про вжиття спеціальних заходів щодо працівників суду і правоохоронних органів та їхніх родичів є обов’язковими для виконання – ред.) та ухвалене з усвідомленням можливих негативних наслідків невиконання постанови», – йдеться у повідомленні НАЗК.

Водночас НАЗК не оприлюднює документ, на підставі якого були вилучені з реєстру декларації низки посадових осіб військової прокуратури. Матіос не коментує це повідомлення агентства.

Йдеться про постанову про застосування заходів спеціальної безпеки у вигляді забезпечення конфіденційності даних низки посадових осіб військової прокуратури, прийняту 31.03.2017 р.  головним  військовим прокурором Анатолієм Матіосом.

Як вбачається з листа Генеральної прокуратури від 24.05.2017 року, що є у розпорядженні ЦПК, постанова прийнята Прокурором керуючись ст. 10, 13 та 14 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».

Варто відмітити, що Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» у статті 5  встановлює в тому числі спеціальні заходи забезпечення безпеки, серед яких є захід у вигляді забезпечення конфіденційності даних про об’єкти захисту.

Стаття 10 цього ж закону визначає зміст та порядок застосування такого заходу, зокрема вказує, що за рішенням органів, що забезпечують безпеку, прийнятим відповідно до їх компетенції, може бути накладено тимчасову або постійну заборону на видачу відомостей про місце проживання осіб, взятих під захист, та інших відомостей про них адресними бюро, паспортними службами, підрозділами державтоінспекції, довідковими службами АТС та іншими офіційними інформаційно-довідковими службами. В окремих випадках відомості, передбачені частиною першою цієї статті, можуть вилучатися в порядку, встановленому законодавством. 

Аналіз даної норми вказує на те, що зміст даного заходу полягає у забезпеченні конфіденційності відомостей, розголошення яких в силу ст. 13 цього ж закону створює загрозу  життю, здоров’ю  або майну осіб щодо яких такі заходи застосовуються. А отже, такі заходи спрямовані в першу чергу на захист відомостей, використання яких може дати можливість ідентифікувати місцезнаходження особи, її близьких та майна.

Тим же листом Генеральної прокуратури від 24.05.2017 року ЦПК проінформовано, що забезпечення конфіденційності даних про окремих військових прокурорів забезпечується шляхом заборони на видачу та вилучення відомостей про цих осіб державними органами, в тому числі НАЗК.

Разом з тим, в силу положень ст. 46 та 47 Закону України “Про запобігання корупції” в розпорядженні НАЗК є виключно відомості щодо військових прокурорів, які наведені ними ж під час заповнення на офіційному сайті НАЗК декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація). Конкретний зміст відомостей, які зазначаються  в декларації визначено ст. 46 Закону України “Про запобігання корупції”, які умовно можна поділити на: персональні дані,  відомості про майновий стан та відомості про місцезнаходження майна та місцепроживання особи.

Так, абзацом 4 ч. 1 ст. 47 Закону, визначено, що зазначені у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об’єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об’єкт), є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Таким чином, вказана норма абзацу 4 ч. 1 ст. 47 Закону спрямована на захист персональних даних осіб та відомостей про місцезнаходження їх майна з метою уникнення ситуацій використання такої інформації проти них та уникнення можливості завдання шкоди даним особам та їх майну. Ці відомості не оприлюднюються та не підлягають наданню та поширенюю без згоди відповідних осіб.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що відомості в деклараціях військових прокурорів щодо яких своєю Постановою застосував заходи безпеки Прокурор в частині персональних даних, місцезнаходження майна та місцепроживання особи є захищеними від публічного доступу в силу закону. Натомість, оприлюднення відомостей про майновий стан військових прокурорів (розмір доходу, наявність цінного рухомого майна та нерухомого майна та їх вартість) жодним чином не несе в собі загрози життю,  здоров’ю  або майну таких осіб.

Захищеність такої інформації в силу закону виключає необхідність та можливість вжиття інших, додаткових заходів у вигляді повного обмеження у доступі до відповідних електронних декларацій через сайт НАЗК.

Більше того, відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України “Про запобігання корупції”, крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону (персональні дані та відомості про місцезнаходження майна).

Тобто, закон чітко відмежовує, які відомості в декларації є відкритими та публічними, а які є конфіденційними та не можуть бути оприлюднені. Тому, відкрита інформація яка міститься у електронних деклараціях є публічною інформацією у формі відкритих даних у розумінні ч. 1 ст. 101 Закону України «Про доступ до публічної інформації», та відповідно до ч. 2 даної статті є дозволеною для подальшого вільного використання та поширення.

Особливо варто наголосити, що заходи спеціальної безпеки працівників суду та правоохоронних органів, визначені Законом України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” не передбачають повного обмеження відкритого доступу до електронних декларацій, які містяться у Єдиному реєстрі.

Натомість, всупереч наведеним положенням Закону щодо цілодобового доступу до Єдиного реєстру, Головним військовим прокурором Матіосом А.В. 31.03.2017 р. прийнято постанову про застосування заходів спеціальної безпеки, які виключають можливість цілодобового доступу до Єдиного реєстру та суперечать положенням ч. 1 ст. 47 Закону, ч. 6 ст. 6, ч. 2 ст. 101 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та ст. 10, п.п. «е» ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, є підстави стверджувати про невідповідність оскаржуваної постанови критеріям правомірності проведення адміністративної процедури суб’єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваної постанови в частині визначених ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки остання прийнята:

  • поза межами повноважень з огляду на відкритість відповідної інформації та повножень на прийняття постанови в оскаржуваній частині;
  • недобросовісно, оскільки прийнята з прямим порушенням прав та інтересів Позивача та інших юридичних і фізичних осіб на доступ до відкритої інформації та її моніторингу/аналізу, яка міститься в електронних деклараціях посадових осіб військової прокуратури;
  • та непропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що обумовлено зокрема антикорупційною реформою та необхідністю здійснення громадського контролю за дотримання антикорупційного законодавства, як важливого елемента таких змін та їх утвердження.

З огляду на наведене вбачаються підстави скасування оскаржуваної постанови Заступника Генерального прокурора України – Головного військового прокурора Матіоса А.В. від 31.03.2017 р.

Протиправність рішення НАЗК щодо виконання Постанови Прокурора:

НАЗК прийнято рішення «Щодо виконання постанови про застосування заходів спеціальної безпеки» від 06.04.2017 року № 147, відповідно до якого вилучено з загального доступу Єдиного реєстру електронні декларації низки посадових осіб військової прокуратури.

Однак, згідно до ч. 1 ст. 47 Закону подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством.

Національне агентство забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства надається шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.

З огляду на наведені положення Закону, не вбачається можливості обмеження доступу громадськості до інформації Єдиного реєстру, крім персональних даних, що викликає питання відносно того, якими нормами законодавства керувався НАЗК приймаючи дане рішення.

З оскаржуваного рішення вбачається, що НАЗК керувався положеннями п. 8 ч.1 ст. 11 Закону, відповідно до якого до повноважень Національного агентства належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; пунктом 9 ч. 1 ст. 11 Закону, відповідно до якого до повноважень Національного агентства належать забезпечення ведення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення; та п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону, відповідно до якого Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов’язкові для виконання нормативно-правові акти.

Проте, наведені норми Закону не наділяють НАЗК повноваженнями, приймати акти індивідуальної дії, якими виключаються відкриті відомості (обмежується загальний доступ) з Єдиного реєстру та здійснювати відповідні дії що суперечить положенням ч. 1 ст. 47 Закону.

Варто зауважити, що відповідно до п.п. “е” ч. 1 ст. 15 Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” здійснення спеціальних заходів безпеки щодо посадових осіб військової прокуратури здійснюються поліцією.

НАЗК, відповідно до положень даного Закону, не наділений повноваженнями щодо здійснення спеціальних заходів безпеки працівників суду та правоохоронних органів, зокрема у вигляді забезпечення конфіденційності даних про об’єкти захисту, оскільки ані положеннями Закону, чи Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” не встановлено відповідних повноважень останнього з даних питань, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 19 Конституції України виключає можливість прийняття НАЗКом таких рішень, вказуючи на протиправність оскаржуваного рішення.

Варто нагадати, що поява цих повноважень у НАЗК передбачена проектом закону Анатолія Матіоса, який він намагається зареєструвати у Парламенті.

Натомість, посилання НАЗК у листі від 26.04.2017 р. № 7503/13080/17 на віднесення інформації, яка міститься у виключених з Єдиного реєстру електронних деклараціях посадових осіб військової прокуратури до службової інформації у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про публічну інформацію” та пунктів 3, 4, 7 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Національному агенстві, затвердженого наказом Голови НАЗК від 22.08.2016 року №44, а саме інформація, що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрішньовідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; є помилковим, оскільки остання є відкритою інформацією відповідно до ч. 1 ст. 101 Закону України “Про публічну інформацію”.

Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 3.3 рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України (справа № 1-9/2012), вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім’ї, Конституційний Суд України виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов’язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів – суб’єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) (далі – Резолюція № 1165) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6). Згідно із законодавством України не належать до інформації з обмеженим доступом, зокрема: декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади або обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії (частина шоста статті 6 Закону № 2939); персональні дані фізичної особи, яка претендує зайняти чи займає виборну посаду (у представницьких органах) або посаду державного службовця першої категорії, за винятком інформації, яка відповідно до закону визначена такою, що належить до інформації з обмеженим доступом (частина четверта статті 5 Закону № 2297); відомості про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб (пункт 5 частини четвертої статті 21 Закону № 2657)».

З огляду на наведене, оскаржувані рішення та дії НАЗК, а також сам факт можливості віднесення відкритої інформації в електронних деклараціях, зокрема про майновий стан, низки посадових осіб військової прокуратури суперечить положенням ч. 1 ст. 47 Закону, ч. 2 ст. 101 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, п.п. “е” ч. 1 ст. 15 Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” та порушує права та інтереси Позивача наведені нижче.

Враховуючи наведене є підстави стверджувати про невідповідність оскаржуваного рішення та дій НАЗК, щодо його реалізації, засадничим характеристикам актам (рішенням, діям, бездіяльності) суб’єкта владних повноважень визначених ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки відповідне рішення та дії НАЗК, вчинені: поза межами повноважень; недобросовісно; непропорційно; та нерозсудливо, оскільки, попри порушення прав громадськості, створюється ситуація за якої унеможливлюється здійснення громадського контролю за дотриманням посадовими особами військової прокуратури антикорупційного законодавства, а також контролю за належним здійсненням повноважень НАЗК при перевірці відповідних електронних декларацій, що розцінюється як ухилення від можливого громадського контролю та суперечить одній із засадничих ідей реформи – прозорості.

Той факт, що дане рішення НАЗК є актом індивідувальної дії (ненормативний акт), вбачається з наявності у ньому конкретних приписів визначеному колу осіб та узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в абзаці 1 п. 6 мотивувальної частини рішенні від 27.12.2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, відповідно до якої ознаками нормативності правових актів є невизначеність дії у часі та неодноразовість їх застосування. Зазначені укази стосуються не індивідуально визначених суб’єктів, а охоплюють їх широке коло і розраховані на неодноразовість застосування.

Позовні вимоги ЦПК

  1. Витребувати у Генеральної прокуратури України: копію постанови Заступника Генерального прокурора України – Головного військового прокурора Матіоса А.В. в частині про застосування заходів спеціальної безпеки від 31.03.2017 р. та матеріалів, на підставі яких прийнято дану постанову; витребувати у Національного агентства з питань запобігання корупції:  копію рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Щодо виконання постанови про застосування заходів спеціальної безпеки» від 06.04.2017 року № 147 та та матеріалів на підставі яких прийнято дане рішення.
  2. Визнати протиправною та скасувати постанову Заступника Генерального прокурора України – Головного військового прокурора Матіоса А.В. в частині про застосування заходів спеціальної безпеки від 31.03.2017 р. та в частині закриття інформації щодо майнового стану посадових осіб військової прокуратури.
  3. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Щодо виконання постанови про застосування заходів спеціальної безпеки» від 06.04.2017 року № 147.
  4. Визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції з виключення з Єдиного державного реєстру електронних декларацій посадових осіб військової прокуратури, виключених на підставі рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Щодо виконання постанови про застосування заходів спеціальної безпеки» від 06.04.2017 року №147 та зобов’язати НАЗК включити до Єдиного державного реєстру декларацій електронні декларації посадових осіб військової прокуратури.