Пiдтримати

Шановні благодійники!

Ми щиро дякуємо кожному за пожертви, якими ви підтримуєте наш Центр і роботу юридичної команди.

Це – найкраща відзнака та найдієвіший стимул для нас рухатися далі: викривати корумпованих чиновників, направляти заяви про злочин у правоохоронні органи, контролювати хід слідства, закривати законодавчі дірки, що дозволяють корупціонерами та хабарникам залишатися непокараними.

Фінансування сектору протидії корупції міжнародними організаціями дозволяє нам залучати необхідні для реалізації наших кампаній та проектів кошти.

Утім, ми залишаємо відкритими наші банківські реквізити для тих, хто вважатиме за можливе і далі демонструвати довіру нашій команді своїми пожертвами.

  1. Онлайн-переказ через систему LiqPay (ПриватБанку)

    Зазначати ім’я та е-пошту не обов’язково, проте ми просимо Вас вказувати принаймні свою адресу електронної пошти, щоб ми могли зв’язатися з Вами за потреби.

  2. Безготівковий переказ через будь-який банк

    Одержувач платежу: ГО “Центр Протидії Корупції”
    Код ЄДРПОУ: 38238280
    Рахунок № 26009052715264 в ПАТ “Приватбанк”
    МФО: 300711
    Призначення платежу: “Благодійний внесок на статутну діяльність ГО «Центр Протидії Корупції»”

Притягаємо до відповідальності за розпил тендерів.

Слідкуємо, як держава купує ліки. Притягаємо до відповідальності тих, хто заробляє на торгівлі людським життям.

Допомагаємо банкам дізнатися правду про клієнтів-чиновників.

Foreign partners condition Ukraine to fight corruption. We are monitoring how Ukraine implements these obligations.

Вивчаємо корупцію та вчимо з нею боротися.

Допомагаємо повернути украдені корупціонерами гроші назад в Україну.

Суд ЦПК проти Матіоса за приховування е-декларацій: питання та відповіді

Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос заховав низку е-декларацій своїх підлеглих, які певний час були оприлюднені в Реєстрі декларацій. НАЗК. ЦПК подав в суд на Матіоса. Розбираємо, що сталося і чому ми праві. 

Що сталося?

У квітні 2017 року аналітики проекту “Деклараціїповідомили про зникнення з Реєстру НАЗК понад 200 е-декларацій працівників Генпрокуратури та військових прокуратур. У липні 2017 року головний військовий прокурор Анатолій Матіос підтвердив у інтерв’ю телеканалу “1+1”, що “заховав” 72 декларації своїх підлеглих.

ЦПК з’ясував, що 31 березня 2017 р. А.Матіос прийняв постанову про застосування спеціальних заходів безпеки до окремих прокурорів шляхом “заборони видачі та вилучення відомостей про них державними органами”, в тому числі НАЗК. Ось вона:

НАЗК виконало цю постанову і своїм рішенням прибрали з публічної частини Реєстру низку декларацій військових прокурорів.

Про декларації яких саме держслужбовців йдеться?

Ми оскаржуємо рішення щодо приховування декларацій 72 військових прокурорів, а також їх родичів. Кількість родичів нам не відома – деталі можуть бути в документах, які на нашу вимогу мають бути надані суду. Напередодні засідання цих документів в суді не було.

Навіщо було приховувати декларації, якщо всі дані з Реєстру в автоматичному режимі вивантажуються у форматі масиву даних і через АРІ доступні всім для завантаження?

Рішення А.Матіоса про приховування декларацій було прийнято 31 березня – за місяць до дедлайну подачі декларацій в Реєстр. 14 квітня стало відомо про зникнення тільки тих декларацій, які були подані в Реєстр до кінця березня. Скільки декларацій, поданих після рішення Матіоса, не було оприлюднено в Реєстрі, не знає ніхто. Чиї це були декларацій – тільки військових прокурорів чи когось щаблем вище, наприклад, з керівництва ГПУ – невідомо. На нашу думку, приховування уже оприлюднених декларацій могло бути зроблене для прикриття більшої кількості співробітників Військової прокуратури, які не хотіли оприлюднювати свої декларації. “Постанова Матіоса” також приховала від очей громадськості всі інші відомості, які подаються в Реєстр: про зміну майнового стану військових прокурорів, їх уточнені декларації.

Чому ЦПК подав позов до суду саме на Анатолія Матіоса?

Генеральна прокуратура України, якій підпорядковується Військова прокуратура, пояснює необхідність вилучення декларацій тим, що під час розслідування фактів ведення Збройними силами РФ агресивної війни проти України, було отримано інформацію про існування реальної загрози життю та здоров’ю військових прокурорів, що здійснюють ці розслідування. Разом з тим, майнові декларації прокурорів не містять жодної інформації, розголошення якої може загрожувати їх безпеці, оскільки:

  • персональні дані не публікуються в Реєстрі, як і дані про місце проживання та місязнаходження майна.
  • посади та імена прокурорів і так є публічними – ними, наприклад, рясніють судові ухвали
  • до моменту прийняття постанови всі декларації уже були в публічному доступі; будь-хто міг їх скопіювати або завантажити масив даних НАЗК. Сьогодні ці декларації і досі в публічному доступі.

ЦПК подав позов і до СБУ, які взагалі – засекретили декларації всіх співробітників служби і подали їх замість Реєстру НАЗК у власноруч створену систему.

Чи є у ЦПК якісь претензії до НАЗК у зв’язку зі вилученням декларацій?

Так. НАЗК прийняло рішення на виконання постанови прокурора Матіоса і вилучило декларації військових прокурорів  з публічної частини Реєстру, хоча відповідних повноважень на це не мало.

А може, військовим прокурорам, як і СБУшникам, щось таки загрожує і вони мали б подавати декларації якось інакше?

У “спеціальному порядку” подають декларації тільки окремі категорії “таємних” посадовців (“спеціальний порядок” має затвердити НАЗК, але і досі цей порядок не прийнято). Це визначено в ЗУ “Про запобігання корупції”. Військові прокурори апріорі не є секретними працівниками, за законом не відносяться до таких категорій осіб. Військові прокурори повинні подавати декларації як всі. І вони мають бути оприлюднені в публічній частині Реєстру.

Що саме вимагають ЦПК від Військової прокуратури?

Скасувати незаконну постанову головного військового прокурора А.Матіосавід 31.03.2017.

Що вимагає ЦПК від НАЗК?

Ми вимагаємо три речі:

  1. Скасувати незаконне рішення НАЗК щодо виконання незаконної постанови А.Матіоса.
  2. Визнати протиправними дії НАЗК щодо виключення декларацій з публічного Реєстру.
  3. Змусити НАЗК повернути в публічну частину Реєстру вилучені декларації.

Навіщо ЦПК позитивне рішення суду у цій справі?

По-перше тому, що це – порушення закону. Закон – один длі всіх і він не дозволяє “за бажанням” вилучати декларації з публічної частини Реєстру. Але такі випадки можуть стати масовими. Цей небезпечний прецедент можуть почати застосовувати інші органи та посадовці. Тому, його треба зупинити.

По-друге, публічність декларацій та змін до них є гарантією забезпечення належного фінансового контролю, передбаченого законом, та – громадського контролю. “Секретні” декларації призведуть до засекречення висновків за результатами їх перевірки і суспільство буде штучно позбавлене будь-яких механізмів та інструментів контролю за майновим станом прокурорів. Публічний Реєстр був створений саме для цього. Ми вже маємо негативні приклади того, як СБУ перевірили виявлені журналістами ознаки незаконного збагачення посадовців Служби. Перевірку здійснювала сама ж СБУ, хоча єдиним органом, який може здійснювати таку перевірку, є НАЗК. Немає нічого дивного, що СБУ не підтвердила очевидних проблем в деклараціях своїх посадовців – власників елітних автопарків.

Наостанку. Недостовірне декларування та незаконне збагачення є кримінальними корупційними злочинами. Виявити такі злочини можна саме з е-декларацій. Більшість випадків виявлення таких злочинів стали можливими і розслідуються НАБУ виключно завдяки журналістам та громадськості. На сьогоднішній день немає жодного випадку виявлення цих злочинів НАЗК самостійно. Натомість, активісти Автомайдану уже виявили неточності та “білі плями”  декларації правої руки Анатолія Матіоса – заступника головного військового прокурора Дмитра Борзих. Декларація Борзих – одна з тих, яка зникла з публічної частини Реєстру НАЗК,

Що спільного між тим, як сховали декларації військових прокурорів та СБУшників? Чи були застосовані одні й ті ж аргументи?

Були застосовані різні інструменти: СБУ наклало гриф таємно та віднесло інформацію з декларацій всіх своїх співробітників, в тому числі – керівництва та слідчих – до державної таємниці; Матіос використав інструмент захисту правоохоронців через засекречення у зв’язку із розслідуванням певних кримінальних справ. Це – різні види заходів, які регулюються різними законами.

Тим не менше в обох випадках одні й ті ж аргументи – загроза життю і здоров’ю, і в обох випадках незрозуміло, в чому ця загроза виявляється. Якщо в СБУ дійсно є категорія секретних працівників, які виконують певні завдання, то всі військові прокурори є абсолютно публічними особами.