Вища рада правосуддя та Збори суддів Конституційного Суду не надали погодження проєктів порядків перевірки суддівських декларацій та моніторингу способу життя суддів, які направило їм НАЗК. Це означає, що Агентство проводитиме перевірки суддівських статків за загальними процедурами з тими особливостями, що встановлені законом.
Що сталось?
1 березня Вища рада правосуддя прийняла рішення про відмову у погодженні проєктів порядків повної перевірки декларацій та моніторингу способу життя суддів, які розробило НАЗК. Раніше таке ж рішення прийняли і Збори суддів Конституційного Суду.
Чому проєкти порядків перевірок суддівських декларацій мають погодити ВРП та КСУ?
Це передбачено прийнятим у грудні 2020 року Законом про відновлення повноважень НАЗК, які були визнано неконституційними свавільним рішенням Конституційного Суду у жовтні 2020 року.
Попри усю критику рішення КСУ, Венеціанська комісія відзначила необхідність його імплементації, хоча у парламенту і збереглись широкі межі розсуду, як саме це рішення втілювати у законодавстві. Серед іншого, Венеціанська комісія рекомендувала залишити за НАЗК повноваження із перевірки суддівських статків, але запровадити певні запобіжники, наприклад, додаткові процедурні гарантії щодо суддів, механізм скарг для них чи регулярне звітування НАЗК до органу суддівського врядування.
З огляду на те, що законом були визначені деякі особливості здійснення процедур перевірки декларацій та моніторингу способу життя щодо суддів, в окремих порядках щодо суддів мали би бути більш детально відображені процедурні питання, як ці особливості реалізуються на практиці. У законі вказано, що ці порядки не можуть встановлювати будь-яких нових особливостей для суддів, якщо такі особливості не вказані у законі.
Чому ВРП та КСУ відмовились погоджувати проєкти порядків?
Хоча останнє рішення ВРП ще не оприлюднене, зрозуміти зміст їхньої позиції можна із попередніх зауважень та публічно озвучених тез.
Вища рада правосуддя через більшість своїх зауважень спробувала фактично розширити ті особливості, які застосовуються для суддів у межах перевірки декларацій та моніторингу способу життя, і не вказані у законі, хоча закон містить пряму вказівку на заборону цього. Більш того, деякі із зауважень ВРП прямо суперечили нормам закону. Наприклад, ВРП вважає, що підставою для проведення повної перевірки декларації судді не може слугувати звернення громадської організації або результати автоматизованої перевірки декларацій, хоча ніяких особливостей чи тим більше винятків закон щодо цього не визначає.
Позиція Конституційного Суду взагалі є необгрунтованою – судді КСУ обмежились цитуванням своїх же рішень, кількох норм законодавства та однієї тези із нещодавного висновку Венеціанської комісії. Жодного конкретного зауваження по суті Збори суддів КСУ у своєму рішенні не вказали.
Чи може НАЗК проводити повні перевірки декларацій та моніторинг способу життя суддів?
Так. Перехідні положення Закону про відновлення повноважень НАЗК передбачають, що Агентство у місячний строк з дня набрання чинності Законом (30 грудня 2020) має передати до ВРП та КСУ проекти порядків перевірок суддів, а останні – протягом місяця їх погодити. Далі, “у разі відсутності відповідного погодження” ВРП або КСУ у встановлений місячний строк НАЗК може розпочати проводити перевірки декларацій суддів та моніторинг способу їхнього життя за загальними процедурами з тими особливостями, що встановлені безпосередньо у законі.
Оскільки ВРП та КСУ відповідне погодження не надали, то Агентство може починати перевірки декларацій суддів по завершенню встановленого законом місячного строку для такого погодження. Встановлені законом особливості повної перевірки декларацій та моніторингу способу життя суддів є цілком достатніми, аби ризики втручання у суддівську діяльність під час їх проведення були мінімізовані, а рішення КСУ вважалось належно імплементованим у відповідності до рекомендацій Венеціанської комісії.