Київський апеляційний суд у складі колегії Волошиної В. М., Панченка М. М., Слюсар Т. А. залишив чинним рішення Печерського райсуду, яким той зобов’язав Центр протидії корупції (ЦПК) видалити з Реєстру публічних осіб на сайті pep.org.ua інформацію про фігуранта корупційної справи на 700 млн грн екснардепа Миколу Мартиненка.
Йдеться про досьє Мартиненка, розміщене у відкритому Реєстрі національних публічних діячів* — базі даних, розробленій громадською організацією. Мартиненко вважає, що у цьому випадку порушується його право на використання імені.
ЦПК оскаржував рішення Печерського суду, бо вважає його ударом по свободі слова і небезпечним прецедентом. Адже воно дозволить фігурантам корупційних справ позиватися проти журналістів і активістів, які висвітлюють інформацію про них у формі чи за змістом, який посадовцям буде не до вподоби, а також забороняти подібні публікації.
Член правління ЦПК Олена Щербан про те, у чому небезпека в забороні публікувати інформацію про Мартиненка та інших фігурантів корупційних справ. pic.twitter.com/BioAFIb82b
— ЦПК (@Shabunin) September 2, 2019
“Я не знаю, чим, або ким, вмотивоване це абсурдне рішення апеляційного суду. Інформація про Мартиненка, яку ми поширювали, була у відкритому доступі та Інтернеті. Журналісти, чиї публікації були використані у нашій статті, брали цю інформацію з відкритих судових засідань. Мартиненко та його адвокати не наполягали на закритті засідань чи обмеженні доступу журналістам до них. На вимогу суду ми надали усі джерела, використані для створення досьє”, — каже заступник виконавчого директора ЦПК Олена Щербан.
Рішення Апеляційного суду, який відхилив скаргу Центру протидії корупції. Таким чином, ми зобов’язані видалити інформацію про екснардепа Мартиненка, який фігурує у справі на 700 млн грн. pic.twitter.com/oD6kevQcn9
— ЦПК (@Shabunin) September 2, 2019
Зазначаємо, що на попередньому засіданні судді зобов’язали ЦПК надати всі джерела із засобів масової інформації, які організація використала під час написання статті. Однак, у сьогоднішньому судовому засіданні жодне з них не дослідила.
Натомість, під час засідання суддя Валентина Волошина запитала у представника ЦПК, чи просила громадська організація дозвіл прокуратури чи Національного антикорупційного бюро (НАБУ) на публікацію даних про Мартиненка. Хоча громадська організація не є стороною у кримінальній справі і надсилати подібні запити прокуратурі банально не може.
Загадкою лишається і те, для чого судді вимагали від ЦПК детального списку джерел інформації, опублікованої в Реєстрі, якщо його навіть не досліджували.
“Більше того, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що між презумпцією невинуватості і свободою слова має зберігатися баланс: коли злочин інкримінується публічній особі, яка займає високу державну посаду, суспільство повинно знати про це”, — додала Щербан.
Примітно, що і сам Мартиненко неодноразово особисто давав інтерв’ю стосовно кримінальних проваджень щодо нього. Фактично, це можна розцінювати як дозвіл особи використовувати своє ім’я в такому контексті.