На погоджувальній раді спікер Верховної Ради Дмитро Разумков оголосив про реєстрацію у парламенті законопроєкту про відновлення дії норм щодо декларування, які скасовані Конституційним Судом 27 жовтня. Відновлення таких законодавчих норм не врятує ситуацію, адже не відновить кримінальних проваджень, які все одно повинні бути закриті, та не поверне результати та легітимність тисяч перевірок Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК).
Прийняття закону щодо декларування у тому ж вигляді, який був визнаний неконституційним, знову матиме наслідком визнання його неконституційним.
“Зараз законопроект нічого не вирішує і це спроба обману суспільства. Перш за все потрібно вирішити кризу із Конституційним Судом, сьогоднішній склад якого стовідсотково відмінить проголосовані зміни, пославшись на попереднє рішення”, – коментує голова правління ЦПК Віталій Шабунін.
Все одно окремі положення повернути буде неможливо – це стосується повторної криміналізації умисного неподання декларацій, чи завідомо недостовірного декларування.
В іншій частині внести такі зміни, які б однозначно відповідали цьому рішенню КСУ та не мали ризиків повторного визнання неконституційними, буде вкрай складно, якщо взагалі можливо, адже щодо окремих положень КСУ не навів у мотивувальній частині жодного обгрунтування (навіть щодо загроз суддівській незалежності), у чому полягає невідповідність скасованих положень Конституції України.
Наприклад, щодо положень про встановлення законом особливого порядку врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, суддів КСУ та ряду інших високопосадовців; відкритого та публічного доступу громадськості до реєстру декларацій; встановлення вимог подання повідомлень про суттєві зміни у майновому стані.
“Рішення Конституційного Суду України №13-р/2020 в тій частині, в якій воно, всупереч вимогам ст. 147 Конституції України, не є обґрунтованим, є свавільним, суперечить принципу юридичної визначеності, тобто верховенству права. Це Рішення з об’єктивних причин, визначених вище, не може бути обов’язковим, оскільки воно є суперечливим і з нього реально не можна зрозуміти, які саме дії повинна вчинити Верховна Рада України для його виконання”, – підсумував у Facebook Професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», член правління Центру політико-правових реформ, доктор юридичних наук, професор Микола Хавронюк
Неможливо швидко забезпечити і виконання рішення щодо суб’єктів контролю за дотриманням антикорупційного законодавства суддями та суддями КСУ. Можливим варіантом є перетворення НАЗК з органу виконавчої влади на незалежний орган. Однак це реально лише у разі перетворення НАЗК на конституційний орган і потребує внесення змін до Конституції України. Зміна статусу органу лише у профільному законі, з урахуванням попередніх рішень КСУ, може бути недостатньою і призвести до визнання неконституційності нової норми.
Інший варіант – передача відповідних повноважень органам суддівського врядування (як це вже запропонували зробити в одному із законопроектів). Однак, вони не мають достатньої спроможності для проведення такого контролю, а наділення їх такими повноваженнями лише посилить закритість, непрозорість та “кругову поруку” серед суддів.
Також це ніяким чином не вирішує питання з тим, як здійснювати контроль за дотриманням антикорупційного законодавства суддями КСУ, адже згідно Конституції КСУ не є частиною системи правосуддя, а тому й органи суддівського врядування не можуть контролювати суддів КСУ.
У будь-якому разі, через рішення КСУ вже втрачені будь-які попередні кримінальні провадження щодо недостовірного декларування чи умисного неподання декларацій, а перевірку та контроль можна буде проводити лише щодо декларацій, поданих після ухвалення нового закону.
Раніше Центр протидії корупції розписав ризики та аналіз можливих рішень ситуації, яка склалася через Конституційний Суд України.