Міжнародні організації, а з ними – тяжкохворі на гемофілію та онкологію діти, опинилися в пастці постачальників прокладок, які виграли тендери на поставку ліків і вже місяць не підписують контракти.
За рештою переданих міжнародникам програм жодниних проблем немає – ліки вже давно відвантажені, адже переможцями стали виробники, які зацікавлені в найшвидшій реалізації товарів. Натомість, посередники мріють про повернення до старих схем – без міжнародних закупівельних компаній.
Сьогодні більшість із закуплених міжнародниками препаратів за програмами дитячої онкології та гемофілії лежать мертвим вантажем на складах виробників або вже на українській митниці!
Утім, за ними ніхто не поспішає, адже в МОЗ іде торг: дистриб’ютори, що роками отримували надприбутки за паперову роботу або перепакування препаратів, шантажують міжнародні організації і вимагають прибрати з контрактів державні підприємства МОЗ, що здійснюють розмитнення ліків.
Власне, саме за збереження цієї схеми і б’ються окремі українські дистриб’ютори – компанії з «групи Багрія» та ТОВ «Людмила Фарм». Саме вони до передачі закпівель ліків міжнародним організаціям вигравали по 96% тендерів кожна в своїй програмі.
Результати закупівель у 2014 році:
Не виключно, що саме з метою саботажу міжнародних закупівель, ці фірми-прокладки вийшли та торги, запропонувавши найкращу ціну.
Тепер дистриб’ютори під різними приводами затягують підписання контрактів, що остаточно знищують роками напрацьовану ними схему заробляння на рівному місці.
Виглядала вона так: замовник – МОЗ – оголошував тендер, дистриб’ютори ліків корумпували чиновників в МОЗ і отримували зелене світло на тендері; далі – купували за НЕВІДОМОЮ ціною у виробників ліки, завозили їх в Україну, розмитнювали і, вже за ІНШОЮ, в рази більшою ціною продавали всередині країни, в тому числі – самому МОЗ на тендері.
Всім було вигідно – чиновники МОЗ отримували свою корупційну маржу, прокладки – надприбутки.
Із передачею закупівель ліків від чиновників міжнародним організаціям стабільна схема заробітку може бути знищена.
Згідно контрактів міжнародних організацій, що були частиною тендерної документації та були доступні для ознайомлення всіма учасниками процесу закупівель ще з грудня минулого року поставка товару здійснюється на умовах DAP Incoterms 2010. Це означає, що дистрибютор повинен поставити нерозмитнений товар на склад вказаний покупцем.
Тобто, завдання дистриб’ютора – лише привезти товар на митну територію України і передати товар покупцеві – міжнародній організації. В свою чергу міжнародна організація залучає для розмитнення уповноважені державні підприємства МОЗ. Вони самостійно роблять всю подальшу роботу – з розмитнення товару, звільнення від ПДВ, доставки препаратів до хворих тощо.
Це – не влаштовує дистриб’юторів з двох причин.
Перше. За таких розкладів буде викрито непрозоре ціноутворення на лікарські засоби. Ввезений дистриб’ютором товар разом із рахунком від виробника відразу ж потрапить уповноваженому підприємству МОЗ, де чорним по білому будуть вказані реальні ціни на препарати, які в Україні мріє побачити кожен, хто бореться з корупцією в цій сфері протягом багатьох років.
Громадські та пацієнтські організації запропонували дистриб’юторам компроміс – добровільно оприлюднити свої договори з виробниками та показати реальні ціни, за які вони закуповують ліки. Досі цього ніхто не зробив і зрозуміло чому. Якщо закупівельна ціна на препарати виявиться в рази меншою, ніж та, яку вони вже запропонували на тендерах, такі як Людмила Фарм або інші компанії з “групи Багрія” миттєво опиняються в чорному списку і ними почнуть предметно займатися правоохоронні органи.
Ось як виглядала ціна питання у 2014 році:
Поки дистрибютори не оприлюднять договори з виробниками, закупівельні ціни на ліки та інші умови (бонуси, безкоштовні упаковки препаратів) – тиск на міжнародні організації, МОЗ і антикорупційників – триватиме, бо це – боротьба за збереження надприбутків та вигідних для себе умов, а не рух в бік прозорості у веденні фармацевтичного бізнсу.
Друге. Завдяки тому, що дистриб’ютори завжди самостійно розмитнювали препарати, вони за документами вважалися постачальниками товару.
Ось “ексклюзиви” ТОВ “Людмила Фарм” (дані 2014 р.):
А це – перелік препаратів, які в Україні можутть офіційно продавати тільки компанії з “групи Багрія” (2014 р.):
У процедурі закупівлі ліків міжнародними організаціями їм не лишилося місця!
Тепер виробник привозить ліки до кордону України, а звідти їх розмитнює та забирає підпорядкована МОЗу державне підприємство, що працює в інтересах міжнародної закупівельної організації.
Міжнародна організація проводить тендер та обирає переможця-виробника, той сам привозить до кордонів країни ліки, МОЗ їх отримує, розмитнює і розвозить по своїх закладах. Тепер непотрібні прокладки, які перекладали папірці з одного столу на інший та “рішали” в МОЗі. Вони ж навіть поставок не робили – це все лягало на плечі виробників.
Компаніям прокладками більше немає місця на ринку державних закпівель, принаймні, допоки закупівлями ліків займаються міжнародники.
Тому контракти і досі не підписані, ліки – лежать на складах, а в лікарнях – лежать та помирають хворі діти.
Рішення проблеми є.
Міжнародні організації, так і не дочекавшись підписання договорів із дистрибюторами, укладуть договори напряму із виробниками препаратів. Товари вже заброньовані, лежать на складах, адже тендери були проведені ще місяць тому. І для цього не портібно переоголошувати тендер – все вирішується скороченою переговорною процедурою.
Доставити ліки від виробника – хворому – чесніше та швидше, ніж годувати дистрибюторів, яких ніколи не обходило життя тяжко хворих поцієнтів.
Тим більше, що одна з ключових задач, що ставилася Урядом перед міжнародними закупівельними організаціями, якраз і полягала в тому, щоб витіснити дистриб’юторів з ринку та закуповувати препарати напряму у виробників.
Ми всього за один крок до цієї #перемоги.