Вступ
27 жовтня Конституційний Суд України (далі – КСУ) прийняв рішення щодо основних положень антикорупційної реформи України, яке шокувало українське суспільство, експертне середовище та органи влади.
Це рішення скасовує ряд положень антикорупційного законодавства без жодних обґрунтувань в мотиваційній частині. При прийнятті цього рішення КСУ вийшов за межі конституційного подання до нього та фактично порушив Конституцію України. Своєю чергою, подання до КСУ було ініційовано проросійськими та проолігархічними силами і було розглянуте в рекордно стислі строки.
Ці фактори дають підстави вважати, що рішення КСУ є частиною гібридної війни проти України та має за мету змінити Західний вектор руху України. Адже ліквідовані положення антикорупційного законодавства були найбільшими досягненнями України в останні роки, частиною міжнародних зобов’язань України та практичними інструментами боротьби з корупцією. Саме тому після оприлюднення рішення КСУ, Рада Національної безпеки та оборони України – ключовий безпековий координаційний орган країни зібрався в терміновому порядку, визначивши наслідки цього рішення загрозою державній безпеці.
Така загроза зростає в геометричній прогресії, враховуючи, що в КСУ на сьогоднішній день перебуває законодавство з різних сфер життєдіяльності країни, зупинка якого може спричинити як фінансово-економічний, так і політико-правовий колапс в країні. Особливо небезпечно те, що КСУ не надав обґрунтувань, тобто позбавив парламент можливості усунути конкретні недоліки скасованого законодавства, адже такі недоліки просто не ідентифіковані у рішенні.
В підсумку країна постала перед надсерйозним викликом, коли суспільство вимагає негайного зупинення і перезавантаження КСУ, а Конституція не дозволяє це зробити без згоди самого КСУ. Своє бачення вирішення цього виклику вже запропонував президент на виконання рішення РНБО. Попри те, що запропонований президентом варіант викликав дискусії, зволікання із ліквідацією цієї загрози можуть мати незворотні наслідки. Саме тому ми переконані, що Україна, опинившись у таких складних умовах, повинна не лише відновити дію скасованого законодавства та не допустити наступних необгрунтованих рішень КСУ, а головним результатом має стати докорінне реформування КСУ та початок масштабної судової реформи. Найголовнішою і беззастережною вимогою при цьому є проведення відкритого і прозорого добору суддів КСУ з урахуванням найкращих міжнародних стандартів та практик.
I Зміст рішення КСУ та його аналіз
Конституційний суд визнав неконституційним наступні положення Закону України “Про запобігання корупції” та Кримінального кодексу:
- здійснення Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК) моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, контролю та перевірки декларацій суб’єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб’єктів декларування;
- право НАЗК отримувати необхідну для здійснення своїх повноважень інформацію, мати доступ до державних реєстрів, контролювати дотримання антикорупційного законодавства, звертатися до суду з позовами про незаконність актів, що порушують антикорупційні вимоги, та протоколами про адміністративні правопорушення, пов’язаними з корупцією; вносити приписи щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності;
- державну реєстрацію нормативно-правових актів НАЗК у Міністерстві юстиції України та порядок оприлюднення та набрання чинності актами НАЗК;
- права уповноважених осіб Національного агентства та завдання уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції;
- врегулювання конфлікту інтересів у діяльності посадових осіб колегіального органу;
- відкритість Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
- контроль та перевірку таких декларацій з боку НАЗК, включаючи повну перевірку та порядок встановлення своєчасності подання декларацій;
- моніторинг способу життя суб’єктів декларування;
- обов’язок повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб’єкта декларування;
- відповідальність за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення;
- кримінальну відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації.
По своїй суті зміст рішення зводиться лише до правових позицій, які обґрунтовують необхідність незалежності суддів та відокремленість судової гілки влади та уникає аналізу змісту скасованих норм та того, яким чином ці положення зазіхають на незалежність суддів.
Аналіз змісту рішення вказує на те, що КСУ проігнорував ключові принципи своєї роботи визначені статтею 147 Конституції України (принцип верховенства права, незалежності, гласності, та обґрунтованості).
Це рішення необгрунтоване і порушує принцип верховенства права, оскільки в рішенні:
(а) взагалі не наведено жодних правових аргументів, які стали основою для скасування цілого ряду норм (оприлюднення декларацій, окремих повноважень і прав НАЗК, норм про відповідальність за вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень);
(б) суд вийшов за межі конституційного подання та очевидно маніпулятивно скасував ряд норм, щодо яких навіть не було звернення від суб’єкта подання (повноваження НАЗК щодо перевірок конфлікту інтересів чиновників та навіть складання адміністративних протоколів; можливість проведення спеціальних перевірок для призначення посадовців, тобто функціонування всього державного апарату);
(в) скасовуючи окремі контрольні повноваження НАЗК суд мотивував це неможливістю здійснення такого контролю відносно суддів, проте фактично скасував такі повноваження відносно усіх без винятку суб’єктів закону;
(г) суд не проаналізував або ж свідомо допустив негативні наслідки впливу скасованих норм на інші повноваження НАЗК, процеси та процедури (зокрема, через зупинені норми фактично зупинений контроль фінансування політичних партій, зупинена можливість призначення на посади суб’єктів владних повноважень, коли для такого призначення необхідні відповідні перевірки НАЗК, фактично звільнено від будь-якої відповідальності посадовців держорганів, які не є суддями, за корупційні правопорушення);
(д) скасовуючи кримінальну відповідальність за недостовірні відомості у деклараціях суд обґрунтував це виключно малозначністю самого діяння для криміналізації – проте визначати суть, зміст кримінально караного діяння у вигляді конкретного злочину може лише законодавець, тому суд, формально обгрунтовуючи прийняте рішення необхідністю захисту незалежності судової гілки влади, фактично допустив втручання в законодавчу діяльність парламенту.
Рішення ухвалено взагалі без проведення публічних слухань, без дискусій по суті справи з представниками органів влади, експертів, громадянського суспільства. Це щонайменше суперечить традиційній практиці КСУ. Тобто принцип гласності не був реалізований належним чином, що є додатковим фактором недовіри до рішення.
Це рішення в жодному разі не може вважатися незалежним, адже є усі підстави говорити, що судді Конституційного Суду діяли у власних інтересах – на момент прийняття рішення, 5 суддів мали конфлікт інтересів, оскільки порушили порушили скасоване ними ж антикорупційне законодавство. В тому числі судді не задекларували придбане майно, несвоєчасно подали декларації про суттєві зміни у майновому стані, зазначили недостовірні відомості в декларації. Однак судді не понесуть жодної відповідальності за вказані порушення, внаслідок скасування ними антикорупційного законодавства.
Враховуючи вищенаведені аргументи рішення Конституційного Суду в цій справі є нікчемним та таким, що не може бути виконане через відсутність в ньому чітких правових аргументів та вимог, які вимагає Конституція України.
ІІ Шкода, завдана рішенням КСУ та майбутні ризики
Рішення КСУ по своїй суті є ударом та загрозою безпеці держави, що завдало як непоправної внутрішньої шкоди, так зовнішніх геополітичних наслідків. Ризики та шкода спричинена цим рішенням зростають з кожним днем, адже рішення спричинило також ріст протестних настроїв у суспільстві.
Найсуттєвіші негативні внутрішні наслідки, які вже мають місце:
а) Скасування публічного доступу до електронного реєстру декларацій має наслідком втрату потужного інструменту суспільного контролю над посадовцями;
b) Скасування контролюючих функцій НАЗК має наслідком втрату інструментів верифікації змісту декларацій посадовців, блокує процеси призначення чиновників, верифікацію контролю фінансування політичних партій, знищує недопустимість дій чиновників в умовах конфлікту інтересів;
c) Скасування кримінальної відповідальності за недостовірне декларування має наслідком незворотне закриття та виправдання топпосадовців у 110 кримінальних справах НАБУ та сотнях справ органів поліції. Висновки КСУ перешкоджають поновленню кримінальної відповідальності за цей вид порушень взагалі;
d) В сукупності три попередні пункти повертають країну у 2013 рік, коли всі посадовці могли безкарно брехати в декларації про свій майновий стан, або їх не заповнювали взагалі. Громадянам доводилося докладати серйозних зусиль щоб отримати доступ до таких декларацій, а органів влади не було інструментів контролю змісту декларацій. А за деякими оцінками – в 1991 рік, коли ефективне антикорупційне законодавство було взагалі відсутнє.
e) Рішення КСУ фактично бетонує безкарність та кругову поруку в судовій системі. Адже судді окрім того, що звільнені від відповідальності за вже вчинені протягом останніх 5 років порушення, пов’язані із декларуванням, рішення КСУ надалі навіть після зміни законодавства зможують використовувати для уникнення відповідальності за будь-які порушення, в тому числі не лише корупційні;
f) Рішенням суду заблоковані ряд процесів і процедур, які взагалі не мали відношення до розгляду справи по суті: спеціальна перевірка осіб перед призначенням на посаду, функції щодо фінансування політичних партій та перевірок їх звітності;
g) Таке необгрунтоване рішення та ігнорування Конституції і принципів своєї роботи суддями КСУ зруйнувало взагалі суспільну довіру як до рішень КСУ, так і до КСУ як до інституції;
Колізія норм Конституції та зовнішні наслідки:
Рішення КСУ порушило низку фундаментальних засад Конституційного ладу в України, зокрема ст. 5 Конституції , яка вказує, що “джерелом влади в Україні є народ України” та Абзац 5 Преамбули Конституції, де закріплений європейський та євроатлантичний курс України.
Судді КСУ не взяли до уваги, що необгрунтоване скасування норм Закону України про запобігання корупції підриває фундамент співпраці України з МВФ та Європейським Союзом. Створення електронної системи декларування статків чиновників в публічному доступі, можливість незалежному органу перевіряти декларації і карати за недостовірні відомості було умовою надання Україні безвізового режиму з ЄС та багатомільярдних кредитів від МВФ. ЄС та МВФ вже публічно відреагували на це рішення КСУ як таке, що загрожує подальшій співпраці.
Таким чином, КСУ, вийшовши за межі конституційного подання і, визнавши неконституційним ряд критичних положень Закону України про запобігання корупції, посягнув на ст. 5 Конституції України, яка передбачає що народ є єдиним джерелом влади і на закріплений в Конституції євроатлантичний курс розвитку держави.
Вибрані народом депутати Верховної Ради України та вибраний народом президент України прийняли в Законі України “Про запобігання корупції” правила протидії корупції серед державних службовців. Обрані народом депутати кваліфікованою більшістю та за підписом обраного народом президента України закріпили в Конституції України євроатлантичний курс держави. КСУ своїм рішенням підірвав обидва правила і де-факто закріпив, що джерелом влади в Україні є Конституційний Суд України.
В окремому розділі Конституції передбачені гарантії захисту і незалежності суддів КСУ, але ці норми Конституції зараз перебувають в колізії з іншими прямими нормами Основного Закону, зокрема статтею 5 та преамбулою.
Конституція визначає, що президент України є гарантом Конституції України і гарантом європейського та євроатлантичного курсу України, тому воля та ініціатива президента України є визначальною для виходу з конституційної кризи.
Загрози, які можливі в найближчому майбутньому (в найближчі дні та тижні):
На розгляді в КСУ наразі перебуває ряд інших системних законодавчих змін та реформ, які можуть бути скасовані найближчим часом та скасування яких матиме наслідком ліквідацію цілих державних інститутів. Так, на розгляді в КСУ наразі перебуває, в тому числі:
Інші інструменти антикорупційної реформи:
- створення Вищого антикорупційного суду;
- кримінальна відповідальність за незаконне збагачення посадовців;
- цивільна конфіскація необґрунтованих активів посадовців;
- спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні (два подання);
Інші реформи в різних секторах:
- реформа банківського законодавства (так званий “антиколомойський” закон) та статус і повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;;
- реформа земельного законодавства (зняття мораторію та інші зміни);
- медична реформа;
Подальше скасування цих законодавчих актів може спричинити як політико-правовий, так і фінансово-економічний колапс. При цьому особливо небезпечним є прецедент рішення по декларуванню – оскільки під час цього розгляду КСУ скасував положення Закону, які навіть не просив суб’єкт конституційного подання, та не обґрунтував такий вихід за межі подання, що є абсолютно абсурдно.
Скасування лише законодавчих норм у банківській сфері може спричинити незворотну фінансову кризу через необхідність здійснення величезних фінансових виплат державою, наприклад, колишнім власникам ліквідованих банків. Такі наступні кроки на фоні вже наявних протестних настроїв населення у зв’язку із рішенням КСУ по декларуванню спричинить хаос в державі: безробіття, інфляцію та дефолт.
Настання цих наслідків очевидно є головною метою проросійських сил в Україні, в першу чергу в українському парламенті, оскільки авторами більшості таких подань як і у випадку із декларуванням є саме проросійські агенти – представники парламентської фракції “Опозиційна платформа “За життя” та такі проолігархічні сили як “За Майбутнє”. Варто відмітити, що проросійські сили уже наростили свій потенціал, що продемонстрували результати останніх місцевих виборів, і вже оголосили про необхідність проведення дострокових парламентських виборів. А це означає, що вказані сили бачать таку організовану кризу найкращим сценарієм розвитку подій для себе, аби збільшити свою присутність у владі. Наслідком для країни може бути жорстке протистояння проросійським силам на Заході та в Центрі країни та посилення впливу цих сил на Сході, яке може поширити і збройну агресію і стан війни на всю територію країни або ж мирне врегулювання з Росією шляхом повернення повного повернення під її вплив.
Мета агресора проста: Конституційна криза помножена на політичну для ефективного втілення російських сценаріїв.
Серед яких – подальша дестабілізація, дезорганізація, роздмухування сепаратизму в регіонах, спроби створення фейкових міськрад як в Хмельницькому (СБУ це зупинила) чи у Запоріжжі. Відпрацьовують технологію.
Поточний КСУ і зруйнований – два варіанти вигідні Кремлю, бо демонструють неспроможність української влади і опозиції, експертів знайти “Соломонове рішення”, щоб відкинути правовий нігілізм.
II Варіанти рішення
1.Зміни до ЗУ “Про Конституційний Суд”, в яких передбачити можливість прийняття будь-якого рішення КСУ лише повним консенсусом (18 з 18 суддів можуть прийняти якесь рішення) або хоча б повним складом суду який чинний на сьогоднішній день (15 з 15 призначених).
| Плюси | Мінуси | Вірогідність |
| Попереджає шкоду від нових необгрунтованих рішень щодо ВАКС, банківської та земельної реформи (якщо буде прийнято закон дуже швидко). | Заморожує проблему, але не вирішує її. Судді КСУ можуть визнати цей закон неконституційним і за тією ж логікою, що у рішенні по декларуванню вважатимуть це втручанням у свою роботу та не визнаватимуть цей закон і не виконуватимуть його. Одночасно, якщо на той момент діятиме закон про такий консенсус, рішення КСУ не будуть легітимними. Проте судді зможуть проігнорувати ці зміни. Як пояснити суспільству, що судді, які демонтували антикорупційну реформу, будуть отримувати за нічогонероблення по 200 тис. грн в місяць? Не відновлює шкоду, завдану рішенням по декларуванню. Співпраця з ЄС та МВФ через це лишається підвішеною. Адже будь які нові законодавчі дії парламенту щодо відновлення цих норм так само можуть бути скасовані якщо судді КСУ проігноруютиь закон і самі визнають його неконституційним своєю чинною на зараз більшістю В суспільстві виникає ілюзія вирішення проблеми, що знищує вікно можливостей для реально вирішення цієї проблеми. Це рішення є тимчасовим і не може лишатися назавжди. І виникає питання, коли його скасовувати? Якщо чекати до 2023 – то що, весь цей час КС є малодієвим. | Середня. На це можуть погодитися фракції ЄС та Голос в парламенті як компромісний варіант. |
2. Переконати суддів піти у відставку.
| Плюси | Мінуси | Вірогідність |
| Найбільш правовий та конституційний спосіб перезапустити КСУ. | Повністю залежить від доброї волі судей КСУ. Відсутність такої волі вони продемонстрували на прикладі останнього рішення, прийняття якого могли заблокувати. Судді можуть потім оскаржувати відставку і через інші суди вимагати поновлення на посади, бо на них тиснули. Конституція встановлює, що для звільнення судді за його власною ініціативою потрібно мати підтримку ще 2/3 суддів (12 голосів). Цього нереально досягнути, тому що в якийсь момент після звільнення декількох суддів буде втрачений кворум і можливість продовжувати ухвалювати такі рішення. Тому важливо, аби у відставку пішли усі судді, які проголосували за рішення щодо декларування.Тому навіть у цьому випадку буде потрібне якесь додаткове рішення Верховної Ради. | Дуже низька. |
3. Переконати частину суддів (4 судді), які мали окрему думку у справі щодо декларування не голосували за демонтаж антикорупційної реформи, не ходити на роботу і так блокувати роботу суду.
| Плюси | Мінуси | Вірогідність |
| Це тимчасово може заблокувати роботу суду через відсутність кворуму і заблокувати подальше прийняття необхідних шкідливих рішень | Навіть такого роду контактування і прохання суддів про це буде вважатися тиском на них. Таким чином подальша доля роботи суду залежатиме від 4 осіб, які під тиском можуть не вистояти та діяти абсолютно непрогнозовано. Не вирішується проблема зі скасованими нормами закону про запобігання корупції (див. ризики в розділі II вище) Співпраця з ЄС та МВФ лишається підвішеною. | Низька. Можливо донести прохання до них, проте не можливо спрогнозувати та гарантувати її дотримання. |
4. Поправити закон про Запобігання Корупції, аби він відповідав рішенню КСУ.
| Плюси | Мінуси | Вірогідність |
| Повертається антикорупційне законодавство. Конституційне рішення. | КСУ завжди може визнати закон неконституційним, так як в рішенні КСУ не було надано обгрунтування знесенню більшості норм закону про запобігання корупції. Верховна рада при підготовці і голосуванні законопроекту може суттєво ослабити норми. Такий закон не буде діяти ретроспективно. А отже не можна буде нікого притягнути до відповідальності за порушення вчинені до рішення КСУ. Не можна буде скасувати рішення органів влади вчинені в умовах конфлікту інтересів. Всі державні службовці, які були в публічному реєстрі, всі по кому проводилися перевірки НАЗК або розслідування щодо декларування зможуть через суд вимагати у держави компенсації за неконституційні дії. Адже Конституція прямо передбачає відшкодування шкоди завданої громадянам неконституційними законами. Цей варіант є досить довготривалим. Який би варіант не був обраний – чи утворення окремого механізму контролю для суддів, чи перетворення НАЗК на незалежний орган і його виведення з виконавчої влади (а це можна зробити лише змінами до Конституції та перетворенням НАЗК на конституційний орган) – вони потребують значного часу для налагодження. Більше неможливо криміналізувати недостовірне декларування, оскільки КСУ перебрав на себе функції ВР і замість парламентарів вирішує, чи є достатньою суспільна небезпека того чи іншого діяння достатньою для того, щоб його криміналізувати. Інші види юридичної відповідальності, як показала практика, не дають достатнього стримуючого ефекту й істотно ускладнюють доказування складу правопорушення та вини особи. Такий закон не відновить шкоду задану рішенням КСУ. Партнерство з Заходом скоріше за все буде заблоковано. В суспільстві виникає ілюзія вирішення проблеми, що знищує вікно можливостей для реально вирішення цієї проблеми. | Середня. Підтримує публічно Тимошенко, консерви в Слугах типу Бужанського та Дубінського. |
5. Законопроєкт Зеленського
Суть:
1) визнати неправосудним (нікчемним) Рішення Конституційного Суду України № 13-р/2020 у справі № 1-24/2020(393/20) як таке, що прийняте у приватних інтересах суддів Конституційного Суду України, є свавільним та необґрунтованим, суперечить принципу верховенства права та заперечує європейський та євроатлантичний вибір Українського народу;
2) забезпечити безперервність дії норм Кримінального кодексу України, Закону України «Про запобігання корупції» незалежно від ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 у справі № 1-24/2020(393/20);
3) припинити повноваження складу Конституційного Суду України, що діяв у приватних інтересах та всупереч інтересам народу, який є носієм влади та єдиним джерелом суверенітету;
4) забезпечити добір та призначення суддів Конституційного Суду України у порядку, встановленому Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України».
| Плюси | Мінуси | Вірогідність |
| Варіант політико-правового рішення для недопущення реалізації плану проросійських агентів для штовхання країни до проросійського реваншу руками суддів КСУ. Швидкий розпуск КСУ та усунення майбутніх ризиків, які йдуть від КСУ. Попередження швидкого демонтажу країни. Можливість відновити шкоду завдану рішення по декларування (визнання цього рішення нікчемним). Можливість прописати нову конкурсну процедуру добору нових суддів КСУ за максимального залучення міжнародних партнерів, котрі могли би стати гарантією неупередженості та аполітичності конкурсу. Важливо, що в законопроєкті президента немає поки що такої процедури! Нижче в розділі №III даємо пропозицію можливої конкурсної процедури. | Неконституційний закон – та має ознаки повалення конституційного ладу. Може бути так само скасований Конституційним судом. Ризик узурпації влади президентом або тими, хто за ним стоїть. Ризик особливо високий без прописаної процедури конкурсного відбору нових суддів законопроект Зеленського Небезпечний прецедент на майбутнє – ним можуть скористатись для реальної узурпації влади у майбутньому. Якщо парламент не проголосує, президент може його розпустити і проросійські сили скористаються моментом перевиборів. | Висока, бо це вже наявна ініціатива президента і її потенційно може підтримати монобільшість. |
Позиція ЦПК: рухатися цим шляхом можна лише виключно, якщо прямо в закон про розпуск буде вписано конкурсну процедуру обрання нового КСУ.
6. Відкликати суддів КСУ суб’єктами призначення
| Плюси | Мінуси | Вірогідність |
| Спроба призупинення шкоди від роботи КСУ | Неконституційне рішення Не вирішується шкода, нанесена рішенням про неконституційність норм закону про запобігання корупції. Співпраця з Заходом лишається підвішеною. | Низька.Парламент має дати 226 голосів, щоб відкликати свою шістку. З’їзд суддів не відкличе. Президент теоретично може відкликати, але як політичний крок на підтримку свого вже ініційованого законопроекту |
7. Розпустити КСУ та обрати новий через зміни до Конституції
| Плюси | Мінуси | Вірогідність |
| Конституційний спосіб | Дуже тривала процедура, може зайняти кілька років. Обов’язкове залучення думки КСУ до законопроекту. КСУ може заблокувати зміни. За час поки ми будемо чекати на зміни до КСУ, діючий КСУ демонтує державу по частинкам – знесе банківську, земельну реформи та ВАСу. | Низька. Потрібно 300 голосів у парламенті, яких може не бути. Судді КСУ навряд чи дадуть позитивний висновок на такі зміни. А позитивний висновок КСУ обов’язково треба отримати. |
8. Притягнути суддів до кримінальної відповідальності
| Плюси | Мінуси | Вірогідність |
| Притягнення до кримінальної відповідальності з вироком, що набрав законної сили є підставою припинення повноважень суддів КСУ. | Дуже низька вірогідність взагалі можливості розслідування постфактум домовленостей суддів та їх намірів. Раніше цього року судді КСУ скасували також кримінальну відповідальність за завідомо неправосудне рішення суду В свою чергу не достатньо доказове переслідування суддів КСУ не матиме наслідком обвинувального вироку Розслідування таких фактів можуть затягнутися на роки У суддів будуть аргументи визнати такі кримінальні провадження фактом переслідувань та тиском на суд. | Низька |
9. Звернення до Конституційного суду за роз’ясненням рішення (звернутися до суду можуть суб’єкти конституційного подання, інші учасники конституційного провадження – президент, парламент)
| Плюси | Мінуси | Вірогідність |
| Конституційний спосіб | Зміст роз’яснення непрогнозований Може як погіршити ситуацію так і покращити її Якщо роз’яснення буде покращувати зміст рішення ,то це допоможе тимчасово зняти напругу в країні і приспати тимчасово увагу до прийняття наступних рішень Роз’яснення не може виправити наслідків шкідливих рішення в частині відповідальності Не попереджає нові деструктивні рішення КСУ, зокрема щодо ВАСУ, земельної та банківської реформ. | Висока. КСУ швидше за все дасть роз’яснення |
В підсумку абсолютно конституційних та одночасно швидких рішень, які б могли забезпечити відновлення завданої шкоди та усунення загроз в найближчому майбутньому немає, навіть у випадку, якщо застосовувати декілька з вищенаведених варіантів одночасно.
Одночасно в історії України вже мали місце випадки політико-правових рішень, які фактично не відповідали Конституції, але через велику підтримку суспільства ніколи не викликали сумнівів у своїй легітимності. Приклад, рішення Верховної Ради України, якими у 2014 році був відсторонений екс-президент Віктор Янукович, відновлено дію попередньої редакції Конституції, припинено повноваження та звільнено суддів КСУ, обраних за квотою ВР.
З огляду на високу загрозу безпеці та крайню необхідність в даному випадку за наявності волі парламенту та вже продемонстрованої волі президента та за підтримки суспільства таке рішення може бути прийнято і в цьому випадку.
Зокрема приклади повної і часткової зміни суддів Конституційного суду мали місце в різних пострадянських країнах із недосконалою і схильною до корупції судовою системами. Наприклад, у Вірменії та Молдові.
ІII Нова модель Конституційного суду
При цьому Україна в будь якому разі потребує нової прозорої та безпрецедентної системи відбору суддів Конституційного Суду.
Громадськість зі свого боку боку відстоюватиме модель єдиного відкритого конкурсу для кандидатів з метою формування пулю людей, які відповідають критеріям необхідним для судді КСУ. І саме цей пул кандидатів має бути основою відбору кандидатур на призначення для відповідних суб’єктів призначення (президент, парламент та з’їзд суддів України.
За Конституцією Президент, Парламент та З’їзд суддів обирають по 6 суддів до КСУ; відбір кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України здійснюється на конкурсних засадах у визначеному законом порядку (абзац 2 статті 148). Хоча закон і визначає конкурсну процедуру, кожен із суб’єктів призначення проводить власні конкурси, з різними правилами та вимогами до кандидатів, через що якість кандидатів, призначених Президентом, Парламентом і З’їздом суддів істотно різниться.
Тому законопроект Зеленського потрібно доповнити нормами, які вносять зміни до Закону України “Про Конституційний Суд”, якими передбачити створення єдиної конкурсної комісії для відбору кандидатів на посади суддів КСУ для призначення/обрання Президентом, Парламентом, З’їздом суддів:
- до складу конкурсної комісії входить 9 членів, які призначаються в рівних кількостях Президентом, Верховною Радою і Радою суддів України з числа осіб, запропонованих міжнародними та іноземними організаціями, з якими Україна співпрацює у сферах верховенства права та протидії корупції на підставі угод про міжнародну технічну допомогу;
- членами конкурсної комісії можуть бути
- правники із визнаним рівнем компетенції, які мають вищу юридичну освіту та стаж діяльності у сфері права не менше двадцяти років;
- судді Конституційного Суду у відставці із визнаним рівнем компетенції, які виявили високі моральні якості під час здійснення конституційного правосуддя;
- представники громадянського суспільства, які мають вищу юридичну освіту, стаж діяльності у сфері права не менше п’яти років та представляють організації, що протягом щонайменше останніх двох років, що передують призначенню до складу комісії, здійснюють діяльність, спрямовану на боротьбу з корупцією, захист Конституції України та конституційних прав і свобод людини і громадянина, утвердження правовладдя;
- члени конкурсної комісії мають володіти високими моральними якостями і незаплямованою репутацією;
- конкурсна комісія проводить відкритий конкурс та оцінює кандидатів на відповідність новим конституційним вимогам (високі моральні якості та визнаний рівень компетентності);
- для перевірки кандидатів на відповідність критеріям доброчесності залучають НАЗК та НАБУ;
- конкурсна комісія рекомендує суб’єктам обрання/призначення кандидатів, які відповідають високим вимогам до судді КСУ, встановленим Конституцією;
- Президент, Верховна Рада та З’їзд суддів призначають суддів КСУ з переліку рекомендованих кандидатів, запропонованих конкурсною комісією.
Водночас, необхідно передбачити ефективний механізм звільнення з посади судді Конституційного Суду в разі допущення суддею негідної поведінки.
За Конституцією (ст. 149) суддя має бути звільнений у разі вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування своїми обов’язками, що є несумісним зі статусом судді Суду або виявило його невідповідність займаній посаді. Пропонуємо доповнити закон таким переліком діянь, які можуть бути визнані істотним дисциплінарним проступком (…):
- вчинення дій, спрямованих на підрив авторитету Конституції України та посягання на конституційний лад держави.
- порушення суддею обов’язку підтвердити законність джерела походження майна;
- суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;
- використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди; суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією.