Касаційний цивільний суд Верховного Суду залишив чинним рішення Київського апеляційного суду, яким Національне антикорупційне бюро зобов’язали видалити статтю про кримінальну справу ексдепутата Миколи Мартиненка, обвинуваченого у розкраданні близько 700 млн грн державних підприємств. Це створює небезпечний прецедент для свободи слова в Україні.
Суддя-доповідач у справі — Валентин Сердюк. Рішення винесла колегія у складі В. С. Висоцької, А. І. Грушицького, І. В. Литвиненко, В. В. Сердюка та І.М. Фаловської.
Мартиненко вимагав від НАБУ визнати інформацію на сайті НАБУ у статті “Справа Мартиненка” такою, що порушує його немайнові права на використання імені та на недоторканність ділової репутації. Своїм рішенням Верховний Суд фактично визнав, що приватний інтерес обвинуваченої в особливо тяжкому злочині публічної особи (у цьому випадку екснардепа Мартиненка) вище суспільного інтересу.
“Це рішення Верховного суду абсолютно абсурдне і вкотре доводить, що Верховний Суд потребує очищення. Завтра всі фігуранти справ НАБУ/САП, на кшталт Труханова чи Насірова, можуть побігти в суди з проханням заборонити журналістам та правоохоронцям про них повідомляти. Це рішення нівелює право українців на інформацію про публічних осіб, підозрюваних у розкраданні на сотні мільйонів гривень”, — коментує голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін.
Зауважимо, що висновки Верховного суду щодо застосування норм права є обов’язковими для всіх інших судів. Тому це створює небезпечний прецедент.
Нагадаємо, 21 грудня 2018 року Солом’янський суд відмовив Мартиненку в тому, щоб НАБУ видалило його ім’я зі свого сайту. У рішенні йшлося, що суспільний інтерес до справи значно переважає імовірну шкоду права Мартиненка на використання його імені: позивач майже 20 років був депутатом, а також очолював енергетичний комітет Верховної Ради, тобто він — публічна особа. Більше того, йому інкримінують вчинення злочину пов’язаного саме з його діяльністю на високій держпосаді.
Однак згодом Київський апеляційний суд задовольнив скаргу Мартиненка і зобов’язав НАБУ видалити інформацію про справу ексдепутата, пославшись лише на положення ч. 4 ст. 296 Цивільного кодексу України (заборона використання імені в контексті кримінальної справи до вироку суду). Апеляція не навела жодних аргументів, які б спростовували рішення Солом’янського суду.
Схожий позов Мартиненко подавав також проти “Центру протидії корупції”. Йдеться про досьє Мартиненка, розміщене у відкритому Реєстрі національних публічних діячів — базі даних, розробленій громадською організацією. Мартиненко вважає, що у цьому випадку порушується його право на використання імені.
У випадку ЦПК і Печерський районний суд Києва, і Київський апеляційний суд стали на бік колишнього депутата і зобов’язали активістів видалити інформацію про Мартиненка. Активісти подали скаргу до Верховного Суду, який вже відкрив провадження і буде розглядати справу.