Завтра, 5 жовтня, Касаційний господарський суд Верховного Суду розглядатиме одну з важливих справ щодо Приватбанку. Йдеться про остаточне рішення в одній з українських справ, яке Коломойський спробує використати у справі проти нього у США. Від рішення колегії суддів завтра і залежатиме, чи зможе він це зробити.
Засідання відбудеться об 11:45 в приміщенні суду за адресою: вул. О. Копиленка, 6. Розглядатиме справу колегія суддів у складі Селіваненка В.П., Булгакової І.В., Львова Б.В. Справа № 910/14224/20.
В колегії суддів голова Касаційного господарського суду Богдан Львов. Це один з ключових персонажів, який зараз блокує судову реформу.
“Львов стоїть за рішеннями Ради суддів, яка зараз блокує формування Етичної ради, органу, який має очистити Вищу раду правосуддя. Львову потрібна ручна судова система саме для того, щоб далі керувати системою і впливати на суддів та допомагати олігархам в таких от процесах. Не безкоштовно, звісно”, – коментує голова правління ЦПК Віталій Шабунін.
Міністерство Юстиції США у 2020 році подало позови про конфіскацію американської нерухомості, яка належить компаніям олігарха Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова. У США вважають, що це майно куплене за гроші, які незаконно вивели з “Приватбанку”.
Для порятунку Коломойський пішов в українські суди і отримав перемогу вже в двох інстанціях. Суть питання в тому, що належний олігарху Ігорю Коломойському “Нікопольський завод феросплавів” (далі – НЗФ) звернувся до Господарського суду міста Києва з численними безпідставними позовами до вже державного Приватбанку. Завод хотів, аби суд визнав “зобов’язання за кредитними договорами припиненими”.
Проте кредити дійсно погашені і в банку немає спорів із заводом з цього проводу. Але завод намагається таким чином отримати рішення українських судів про те, що кредити були отримані і повернуті абсолютно чесно і законно. Аби використати ці рішення потім в американському суді.
Ми зафіксували безліч порушень і абсурду в попередніх інстанціях. Заради допомоги Коломойському суди, не кажучи вже про безпідставність самого позову:
- не реагували на зловживання НЗФ своїми процесуальними правами (подання великої кількості завідомо безпідставних позовів та маніпуляція автоматизованим розподілом справ);
- незаконно вийшли за межі предметів спору та встановили обставини, які взагалі не входять до предмету доказування у таких справах, тільки для того, аби ці обставини можна було використати в судовому процесі в Делавері;
- прийняли нові докази від НЗФ після спливу відведеного законом строку на їх подання. При чому, НЗФ взагалі ніяким чином не обгрунтував неможливість подання таких доказів раніше. А необхідність такого обгрунтування прямо передбачено процесуальним законом.