Пiдтримати

Шановні благодійники!

Ми щиро дякуємо кожному за пожертви, якими ви підтримуєте наш Центр і роботу юридичної команди.

Це – найкраща відзнака та найдієвіший стимул для нас рухатися далі: викривати корумпованих чиновників, направляти заяви про злочин у правоохоронні органи, контролювати хід слідства, закривати законодавчі дірки, що дозволяють корупціонерами та хабарникам залишатися непокараними.

Фінансування сектору протидії корупції міжнародними організаціями дозволяє нам залучати необхідні для реалізації наших кампаній та проектів кошти.

Утім, ми залишаємо відкритими наші банківські реквізити для тих, хто вважатиме за можливе і далі демонструвати довіру нашій команді своїми пожертвами.

  1. Онлайн-переказ через систему LiqPay (ПриватБанку)

    Зазначати ім’я та е-пошту не обов’язково, проте ми просимо Вас вказувати принаймні свою адресу електронної пошти, щоб ми могли зв’язатися з Вами за потреби.

  2. Безготівковий переказ через будь-який банк

    Одержувач платежу: ГО “Центр Протидії Корупції”
    Код ЄДРПОУ: 38238280
    Рахунок № 26009052715264 в ПАТ “Приватбанк”
    МФО: 300711
    Призначення платежу: “Благодійний внесок на статутну діяльність ГО «Центр Протидії Корупції»”

Притягаємо до відповідальності за розпил тендерів.

Слідкуємо, як держава купує ліки. Притягаємо до відповідальності тих, хто заробляє на торгівлі людським життям.

Допомагаємо банкам дізнатися правду про клієнтів-чиновників.

Foreign partners condition Ukraine to fight corruption. We are monitoring how Ukraine implements these obligations.

Вивчаємо корупцію та вчимо з нею боротися.

Допомагаємо повернути украдені корупціонерами гроші назад в Україну.

⅛ з 800 млн від “нафтопродуктів Курченка” або друга фейкова спецконфіскація Луценка

13 листопада Генеральна прокуратура повідомила про спеціальну конфіскацію нафтопродуктів вартістю понад 800 млн грн у рамках розслідування “злочинної схеми С. Курченка”.

WTF!? подумали всі, хто пам’ятає історію розкрадання цього пального: сумнівно арештовані нафтопродукти були продані без аукціону та за заниженими цінами бізнесмену з оточення нарфронтівця Сергія Пашинського.

Держава від цієї оборудки понесла, за даними СБУ, 250 млн гривень збитків. Було порушено декілька кримінальних справ, які і досі розслідуються. Але з практично доведених вони перетворилися на безперспективні, бо рішення суду про спецконфіскацію автоматично нівелює завдані державі збитки та, як наслідок, склад злочину в діях причетних до розкрадання нафтопродуктів.

Але це – не єдина причина, чому рішення знадобилося саме зараз.

Нам стало відомо, що у жовтні кіпрська компанія “Empson Limited”, власник Одеського нафтопереробного заводу з 2013 року, почала процедуру міжнародного інвестиційного арбітражу по незаконній експропріації її майна:

На думку офшорки, держава Україна порушила їх право на захист своїх інвестицій, у зв’язку із “захопленням, конфіскацією та подальшим протиправним продажем нафтопродуктів Одеського НПЗ, захопленням, арештом та подальшою спеціальною конфіскацією активів, рухомого та нерухомого майна Одеського НПЗ…” – цитата з документу, з якими ми мали можливість ознайомитися.

Вирок про спецконфіскацію нафтопродуктів генпрокурор Луценко “скліпав” пост-фактум і на нашу думку, тільки для того, щоб Україна мала хоч якийсь доказ злочинного походження майна для міжнародного суду. Ну і, звичайно, для власного піару.  

Конфіскована “дірка від бублика”

Конфісковані Генпрокурором Луценком 800 млн.грн існують лише на папері, а в державний бюджет в кращому випадку потрапить маленька частина від цієї суми або взагалі не потрапить нічого.

Нагадаємо, пальне було арештоване як речовий доказ і передане для зберігання й реалізації ДП “Укртранснафтопродукт”. Оскільки речовий доказ мав “короткий термін придатності”, більшу його частину вирішили продати до вироку суду про конфіскацію. Гроші мали б покласти на казначейський рахунок – до рішення суду про конфіскацію витрачати їх було не можна.

Укртранснафтопродукт продали 94,5 тисяч тон нафтопродуктів без аукціону та зі значним дисконтом одній фірмі, що контролювалася бізнесменом Сергієм Тищенко. Гроші від продажу – близько 433 млн грн – частково витратили на власну діяльність, частково поклали на рахунки ДП в банку “Фортуна” Сергія Тищенка. При цьому, 396 млн грн так і не було сплачено покупцем пального, бо за умовами контракту він отримав 2 роки відстрочки платежу.

Решту коштів Укртранснафтопродукт використовув у своїй діяльності.

У підсумку лишилося тільки те, що поклали в Фортуна-Банк, приблизно 102 млн грн. Саме це і могло б потрапити в бюджет після вироку Одеського суду. Не анонсовані генпрокурором 800 мільйонів, а всього восьма частина від них, повернення яких видається малоймовірним.

Фортуна-Банк з 22 лютого 2017 року перебуває в процесі ліквідації. Тому вимога держави стягнути ці кошти потрапляє аж в сьому чергу задоволення вимог кредиторів.

Заборгованість Банку перед вкладниками на момент введення тимчасової адміністрації оцінювалася в 431 млн грн, а загальна ліквідаційна маса банку оцінюється в 595 млн грн. З огляду на це, сьомій черзі кредиторів просто може не вистачити коштів.

І пару слів про законність самої конфіскації.

Нафтопродукти було конфісковано вироком  Київського районного суду Одеси за угодою зі слідством.

Зазначеним вироком засуджено трьох осіб – директора та диспетчера ТОВ “Лагуна-Рені” (компанії, яка мала б здійснювати транзит нафтопродуктів), а також одного “орагнізатора” від Курченка. Вся “злочинна схема С.Курченка” полягала в тому, що Лагуна-Рені під виглядом транзиту завозила в Україну нафтопродукути. В дійсності транзиту чи реекспорту не було, а нафтопродукти продавалися на території України без сплати обов’язкових податків, зборів та платежів.

Звичайний пошук в гуглі показує, що засуджені особи були просто виконавцями нижчої ланки і значної кримнальної чи бізнес-історії не мають. Всі троє отримали 5 років позбавлення волі умовно та штраф 4500 грн.

Витяг з реєстру

Переконливих аргументів, яким чином злочинна діяльність обвинувачених осіб безпосередньо пов’язана з конкретними нафтопродуктами, до яких застосована спеціальна конфіскація, у вироці не наводиться.

Взагалі мотивація суду щодо спеціальної конфіскації є достатньо дивною.

Спеціальна конфіскація застосована не як санкція за вчинення злочину, а за окремим клопотанням прокурора у судовому засіданні.  

КПК не передбачає такої можливості взагалі. Замість того, щоб на підставі належних і достатніх доказів від слідства винести рішення про спеціальну конфіскацію, суд “вислухав” думку учасників судового засідання, “дослідив клопотання” прокурора і прийшов до висновку про конфіскацію.

Клопотання

Цікаво, що судді іншого суду на такий правовий “бєспрєдєл” не наважилися.

Так, у вересні цього року Суворовський районний суд Одеси відмовився затверджувати аналогічну угоду з іншим обвинуваченим – через чисельні процесульні порушення.

Очевидно, в Київському районному суді Одеси прокурори знайшли більш сприятливу колегію суддів, яка і винесла необхідний їм вирок.

Це вже звична “схема” для ГПУ, обкатана на двох конфіскаціях: 1,5 мільярдів доларів “общака Януковича” у квітні та Одеського НПЗ у червні цього року.

Зручність “схеми” полягає в тому, що суд виносить вирок на підставі зізнання і обіцянки щиросердних показів підозрюваних і суддям не доводиться давати оцінку доказам винуватості, зібраних слідством. Також вирок про конфіскацію на підставі угоди неможливо оскаржити третім сторонам, оскільки КПК дає таке право лише сторонам угоди.

Все це у сукупності – одне велике порушення законодавства, що дозволяє “постраждалим власникам” оскаржувати конфіскацію в європейських судах і вимагати від України компенсації збитків.

Зрештою, так вони і роблять.