Пiдтримати

Шановні благодійники!

Ми щиро дякуємо кожному за пожертви, якими ви підтримуєте наш Центр і роботу юридичної команди.

Це – найкраща відзнака та найдієвіший стимул для нас рухатися далі: викривати корумпованих чиновників, направляти заяви про злочин у правоохоронні органи, контролювати хід слідства, закривати законодавчі дірки, що дозволяють корупціонерами та хабарникам залишатися непокараними.

Фінансування сектору протидії корупції міжнародними організаціями дозволяє нам залучати необхідні для реалізації наших кампаній та проектів кошти.

Утім, ми залишаємо відкритими наші банківські реквізити для тих, хто вважатиме за можливе і далі демонструвати довіру нашій команді своїми пожертвами.

  1. Онлайн-переказ через систему LiqPay (ПриватБанку)

    Зазначати ім’я та е-пошту не обов’язково, проте ми просимо Вас вказувати принаймні свою адресу електронної пошти, щоб ми могли зв’язатися з Вами за потреби.

  2. Безготівковий переказ через будь-який банк

    Одержувач платежу: ГО “Центр Протидії Корупції”
    Код ЄДРПОУ: 38238280
    Рахунок № 26009052715264 в ПАТ “Приватбанк”
    МФО: 300711
    Призначення платежу: “Благодійний внесок на статутну діяльність ГО «Центр Протидії Корупції»”

Притягаємо до відповідальності за розпил тендерів.

Слідкуємо, як держава купує ліки. Притягаємо до відповідальності тих, хто заробляє на торгівлі людським життям.

Допомагаємо банкам дізнатися правду про клієнтів-чиновників.

Допомагаємо повернути украдені корупціонерами гроші назад в Україну.

Вивчаємо корупцію та вчимо з нею боротися.

Foreign partners condition Ukraine to fight corruption. We are monitoring how Ukraine implements these obligations.

Чудотворні антикорупційні вимоги міжнародних партнерів

Весною 2014, одразу після Революції Гідності та початку окупації Криму та Східної України, міжнародне співтовариство підготувало важливий комплексний пакет фінансової допомоги Україні.

Головними донорами виступили Міжнародний Валютний Фонд та Європейський Союз, які висунули ряд умов щодо реалізації реальних реформ в Україні з великою увагою до боротьби з корупцією. Крім того, ЄС відновив діалог щодо надання Україні безвізового режиму, який також був пов’язаний з комплексом дуже точних антикорупційних зобов’язань, взятих на себе Урядом України.

Наразі безвізовий режим наданий Україні, МВФ та ЄС влили мільярди доларів та євро в українську економіку, проте залишається питання – чи Україна належно виконала домашнє завдання щодо боротьби з корупцією.

МВФ зобов’язався надати України 17,5 мільярдів позики протягом чотирьох років. ЄС надає безпосередню фінансову підтримку через два основні механізми: Контракт для України з розбудови держави та макро-фінансову допомогу. На додаток до фінансових бонусів Україна отримала безвізовий режим з ЄС.

МВФ уже перерахував 13.2 млрд. дол з 17.5 млрд.дол. запланованих, зокрема 4.5 млрд дол в 2014, 6.7 млрд. дол. в 2015, 1 млрд дол. в 2016, а також 1 млрд дол в 2017. Сума контракту для України з розбудови держави – 355 млн євро протягом 2014-2015 років. Макро-фінансова допомога ЄС складає 1.2 млрд євро протягом 2015-2017 з 1.8 млрд євро запланованих. 

А безвізовий режим Україна отримала 11 червня 2017.

Існує чотири основні групи документів, де детально викладені антикорупційні вимоги: меморандуми МВФ з Урядом України, План дій з лібералізації візового режиму між ЄС та Україною, Контракт для України з розбудови держав з ЄС та угоди про Макрофінансову допомогу ЄС.

Деякі умови є специфічними для певного донора, але є деякі, які одночасно ставилися як ЄС, так і МВФ, і вони відображені у всіх угодах.

Антикорупційні вимоги можуть бути поділені на дві групи:

  • такі, що вимагають від України побороти безкарність високопосадовців, що вчиняють корупційні злочини,
  • надають відкритий доступ до інформації щодо бюджетних витрат та статків державних службовців.

Перша група зобов’язань була зосереджена на створенні нових незалежних інститутів, що мають право проводити розслідування та притягнення відповідальності за корупційні дії державних службовців, що включає також можливість звернути на користь держави їхні незаконно отримані активи.

Друга група антикорупційних зобов’язань спрямована ще на те, щоб привернути увагу до того, як держава витрачає гроші платників податків, і якими в реальності є статки державних службовців. На практиці обидві групи вимог повинні працювати разом: журналісти та громадянське суспільство повинні отримувати кращі інструменти для виявлення та звітування перед громадськістю щодо корупції, а нові правоохоронні органи повинні самостійно розслідувати такі корупційні дії державних службовців, з тим щоб посадити таких людей до в’язницю і конфісковувати їхні активи.

Розслідування та притягнення до відповідальності за корупцію

Створення НАБУ

Всі донори вимагали від України створення окремого незалежного органу, уповноваженого проводити розслідування стосовно високопосадовців. Цей орган мав на меті вирішити проблему безкарності високопоставлених чиновників, які зловживають своїми посадами та повноваженнями з метою грабежу країни в розмірах, що дорівнює відсотку від ВВП країни.

Це саме те, що представники МВФ відчували, коли приїхали в Україну навесні 2014 року на запит від  українського тимчасового уряду надати фінансову допомогу, та встановили практично нульові резерви на рахунках державної скарбниці – державний бюджет був буквально виметений Януковичем та його партнерами.

Щоб запобігти розкраданню державних коштів, МВФ вирішив пов’язати 17,5 млрд дол. своїх позик із створенням “незалежного антикорупційного агентства з широкими повноваженнями розслідування”, щоб притягнути державних службовців до відповідальності.

Орган з розслідування корупції також став ключовою умовою антикорупційної політики ЄС, які відображені в Контракті для України з розбудови держави, угодах про надання макрофінансової допомоги ЄС та Плану дій щодо лібералізації візового режиму між Україною та ЄС (VLAP).

В жовтні 2014 Верховна Рада України прийняла закон про створення такого органу – Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). Проте умови зарубіжних донорів не обмежувались лише прийняттям законодавства про створення нової установи, як ЄС, так і МВФ вимагали належного виконання закону. Більш того, ЄС (через механізм плану дій щодо візової лібералізації) та МВФ регулярно оцінювали рівень впровадження закону та регулярно оновлювали вимоги щодо НАБУ.

Хоча всі донори підкреслювали необхідність зробити орган незалежним, МВФ був найбільш конкретним у визначені того, що вони мають на увазі “інституційною та оперативною незалежністю від будь-якого зовнішнього впливу” НАБУ. Зокрема, МВФ вимагав:

Антикорупційні вимоги як диво-1

Антикорупційні вимоги як диво-2

Антикорупційні вимоги як диво-3

Створення САП

Після успішного вибору директора та персоналу НАБУ та його запуску стало очевидним, що НАБУ не може бути дійсно незалежним без незалежних прокурорів, які контролюють усі справи НАБУ та представляють їх у судах. Тому в 2015 році в Меморандумі МВФ та Плані візової лібералізації з’явилася нова вимога до України – створити Спеціалізовану прокуратуру з боротьби з корупцією (САП).

Формально така прокуратура має бути частиною Генеральної прокуратури, однак, вона повинна мати сильну автономію та гарантії незалежності. Як ЄС, так і МВФ величезну увагу приділяли процедурі відбору керівника спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Меморандум МВФ містив дуже докладні вимоги: Для забезпечення своєчасного, справедливого та збалансованого процесу призначення ми внесемо наступні поправки до Закону про прокуратуру: принаймні п’ять членів Комісії з Голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та його заступники будуть призначений за рішенням Парламенту, з метою усунення ризиків оскарження результатів відбору. Ці люди матимуть бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості та авторитет у суспільстві…”

Спеціалізована антикорупційна прокуратура була створена Законом від 25 квітня 2015 року. Закон про прокуратуру потім був змінений з метою зробити САП  більш незалежним від Генерального прокурора 18 лютого 2016 року.

Комісія з відбору керівництва САП була сформована в серпні-листопаді 2015 року.

Проте, громадська недовіра до комісії з відбору, яка містила горезвісних прокурорів від ГПУ, була значною. Під тиском ЄС та громадянського суспільства склад комісії був частково змінений у листопаді 2015 року. Комісія обрала Голову САПО 30 листопада 2015 року, і з тих пір НАБУ одержало законне право розпочати кримінальні справи, оскільки були призначені прокурори для нагляду за роботою детективів і судового представництва.

З першими справами, розслідуваними НАБУ та САП, які були подані до суду, стало очевидним, що існуюча корумпована судова система не бажає та нездатна забезпечувати правосуддя у випадках високопосадових корупційних діянь, і тому Україні необхідний антикорупційний суд.

Велика місія НАБУ та САПО щодо притягнення до відповідальності високопосадовців за корупцію недосяжна без незалежних та професійних суддів, які могли б розглядати їхні справи.

Тому перша вимога щодо створення Україною антикорупційного суду з’явилася в документах МВФ 1 вересня 2016 року, яка перетворилася на вимогу, відображений більш докладною мовою у березні 2017 року. МВФ знову зосереджується на процесі відбору антикорупційних суддів та встановила крайній термін для завершення виборів антикорупційних суддів до січня 2018 року.

ЄС приєднався до МВФ, закликаючи Україну створити антикорупційний суд, однак такі очікування не було перетворене на формалізовані вимоги.

1 вересня 2016 року Комісар ЄС Йоханнес Хан заявив, що “робота над створенням антикорупційних судів також має розпочатися якнайшвидше, щоб створити цей важливий наразі відсутній елемент загальної антикорупційної реформи”. Голова Делегація ЄС в Україні, Хьюг Мінгареллі, підкреслював важливість створення в Україні антикорупційного суду в березні 2017 року.

Статус імплементації

Досягнуто: незалежне, прозоре та повністю функціонуюче НАБУ, який розслідує справу стосовно вищих посадових осіб, включаючи Голову Державної фіскальної служби, керівників державних компаній, суддів, депутатів, старших прокурорів.

Має бути зроблено: антикорупційні суди (суттєва вимога МВФ), право на «прослушку» для НАБУ (вимога МВФ), 3-х рівневий підхід в звітуванні з протидії легалізації коштів, належна судова практика в справах з незаконного збагачення.

Спроби відкату: аудит НАБУ, виключна підслідність НАБУ.

Запобігання корупції

Створення та запуск належної роботи НАБУ, САПО та Антикорупційного суду є каральними заходами і дозволяє притягнути до відповідальності високопоставлених чиновників за корупційні злочини.

Крім таких каральних заходів, основні донори України загалом зумовили уряд прийняття критично важливі запобіжні заходи щодо корупції, зокрема ефективний механізм розкриття інформації про статки службовців.

Як ЄС, так і МВФ в якості умови своєї підтримки вказали на необхідність створення публічного реєстру електронних декларацій майна українських державних службовців.

Проте, існують незначні відмінності у підходах ЄС та МВФ:

  • МВФ вимагали зобов’язати всіх державних службовців, які перебувають під юрисдикцією НАБУ, подавати електронну майнову декларацію до державного реєстру; ЄС не зосереджував таку вимогу лише на високопосадовцях під юрисдикцією НАБУ.
  • МВФ вимагав дозволити НАБУ перевіряти та досліджувати майнові декларації високопосадовців, що знаходяться під його юрисдикцією; в той час як ЄС вимагав від України створення окремого агентства з ведення електронного реєстру та перевірки електронних декларацій.

Крім того, ЄС вимагав від України створення механізму для перевірки конфлікту інтересів державних службовців та розробки нової системи фінансування політичних партій.

Імплементація

14 жовтня 2014 року український парламент прийняв законодавство про створення Національного агентства з запобігання корупції (НАКПЗ) з повноваженнями щодо створення національного реєстру електронних майнових декларацій. У законодавстві було встановлено нову велику форму декларування майна, а також більш жорстку адміністративну та кримінальну відповідальність за неподачу декларацій чи подачу недостовірної інформації.

Перша хвиля електронних декларацій високопосадовців відбулася у вересні-жовтні 2016 року, включно з майновими деклараціями Президента, міністрів, депутатів, суддів, прокурорів, керівників державних підприємств та інших вищих посадових осіб. Належна система електронних декларацій повинна була запуститися ще грудні 2015 року, коли Єврокомісія випустила позитивний звіт щодо імплементації Україною Плану дій щодо лібералізації віз.

Проте в цьому звіті міститься кілька антикорупційних зобов’язань, які ще не були готові станом на грудень 2015 року, включаючи регулювання та запуск системи електронних декларацій. Україна отримала ще 3 місяці для внесення необхідних законодавчих змін та 4 місяці для високопосадовців для подання електронних декларацій: “Впровадити вимоги до розкриття інформації про активи високопосадовців. До кінця грудня 2015 року Міністерство юстиції забезпечить, щоб претенденти та новопризначені посадові особи на посадах, що підпадають під юрисдикцію НАБУ, здійснювали розкриття інформації про активи в електронному вигляді. Розкриття інформації буде безпосередньо та вільно доступним для громадськості на одному веб-сайті незабаром після подання. Відповідно до законодавства всі посадові особи високого рівня будуть повідомляти про свої активи в електронному вигляді до кінця квітня 2016 року”(МВФ).

Проте фактичний результат знову був перенесений на жовтень 2016 року, що, у свою чергу, спричинило значну затримку траншу МВФ. Відкладення системи запуску системи електронних декларацій відбулося через проблеми зі становленням НАЗК, який мав повноваження підтримувати реєстр електронних декларацій. Керівництво агентства було обрано спеціальною комісією лише в грудні-березні 2016 року. Така затримка була викликана неналежною роботою комісії з відбори, деякі члени якої виявилися слабкими, упередженими, лояльними та працювали дуже повільно.

Слабка комісія обрала скомпрометоване і слабке керівництво НАЗК. Зокрема, з жовтня 2016 року до лютого 2017 року НАЗК не вдалося перевірити жодної електронної декларації, тоді як ефективний механізм перевірки електронних декларацій був одним із ключових вимог ЄС для надання безвізового режиму в Україну.

Неправильна робота НАЗК з перевірки електронних декларацій підриває можливі кримінальні розслідування випадків незаконного збагачення НАБУ.

НАЗК вже проводить перевірку конфлікту інтересів державних службовців (це інше вимога ЄС), однак, без належного правового регулювання прослідковується вибірковий підхід до таких перевірок.

Агентство регулярно порушує справи про адміністративні порушення щодо осіб, які критикують уряд.

Наприклад, кілька справ проти депутата Сергія Лещенка щодо придбання квартири та отримання 300 доларів за викладання в університеті або справи проти Юлії Марушевської, колишнього голови Одеської податкової адміністрації, за нагородження себе 20 доларами. Тим часом Голова НАЗК Наталя Корчак не може задекларувати автомобіль, яким вона користується.

Нарешті, НАЗК не в змозі навіть підтримувати належну роботу реєстру електронних декларацій, звинувачуючи тих іноземних донорів, які надавали допомогу агентству. Крім того, НАЗК не реагував належним чином на неподачу керівництвом Служби безпеки України електронних декларацій в єдиний загальнодоступний реєстр. Служба безпеки шляхом прямого порушення Закону про запобігання корупції створило паралельну систему декларування про майно та визнала її як державною таємницею.

ЦПК подав позов проти СБУ, згідно з яким керівництво Служби, яке не включає таємних агентів, подало декларації про майно до реєстру, який адмініструється НАЗК. В той час, як сам НАЗК не мало проблем у цьому питанні. Крім того, НАЗК закрив публічний доступ до електронних декларацій деяких військових прокурорів, знову порушуючи законодавчі вимоги. ЦПК оскаржує такі рішення НАЗК у судах.

10 лютого 2017 року Уряд негативно оцінив роботу НАЗК і  попросив його Голову Корчак піти у відставку, однак вона відмовилася. Тому Уряд подав законопроект, який змінює керівництво та його структуру та закликав народних депутатів підтримати його. 9 червня 2017 року один із чотирьох керівників НАЗК, Руслан Рябошапка подав у відставку з проханням до парламенту підтримати зміну керівництва та структуру НАЗК.

Статус імплементації

Досягнуто: Удосконалена система електронного розкриття активів з більш ніж 1 млн поданих декларацій державних службовців, відкритих і доступних в Інтернеті.

Має бути зроблено: перевірка електронних декларацій (вимоги безвізового плану, угоди з макрофінансової допомоги), перевірка конфлікту інтересів(вимоги безвізового плану).

Спроби відкату: декларування майна антикорупційних активістів; вибіркові перевірки і політичне переслідування, яке вчиняє НАЗК; закриття доступу до декларацій службовців з певних органів.

Доступ до інформації та публічні закупівлі

Доступ до інформації про те, хто чим володіє в Україні та як використовуються державні кошти, є одним із ключових вимог ЄС від України. Більшість цих вимог, окрім ефективного механізму перевірки бенефіціарного власника, яка також є умовою МВФ, добре реалізовані.

“До кінця березня 2015 року відповідне законодавство буде переглянуто, щоб гарантувати, що розкриття інформації про активи високопосадовців, що підпадають під юрисдикцію НАБУ, включає інформацію про бенефіціарну власність та контроль над будь-якими коштами або іншими активами (як визначено FATF), а також що НАБУ може використовувати свої повноваження для забезпечення надійності розкриття інформації про ці активи в будь-який момент часу” (формулювання МВФ).

Протягом 2014-2015 років Україна забезпечила широкий доступ громадськості до державного реєстру компаній, включаючи інформацію про бенефіціарних власників. Крім того було забезпечено публічний доступ до інформації про право власності в земельному кадастрі та в реєстрі нерухомого майна. Крім того, було прийнято та запроваджено закон про доступ громадськості до інформації про всі витрати державної скарбниці https://spending.gov.ua. Така прозорість значно розширила можливості для журналістів та громадянського суспільства висвітлювати та звітувати про корупцію.

ЄС та МВФ вимагали від України скорочення винятків із закону про державні закупівлі, що було успішно запроваджено у 2014 році. Це відкрило щорічні витрати  у розмірі близько 250 млрд. грн. Згодом Україна здійснила комплексну реформу державних закупівель “Прозорро“, яка до теперішнього часу заощадила 26,9 млрд. грн.

МВФ також зажадав від України здійснювати аутсорсинг закупівель ліків від держави до авторитетних незалежних міжнародних організацій, включаючи ПРООН. Україна успішно реалізувала таку вимогу, що призвело до економії 28,6 млн. доларів США під час закупівлі ліків для пацієнтів та зменшенні затримок з доставкою ліків. Реформа допомогла усунути корупційні схеми, які існували протягом десятиріч у процедурі закупівлі лікарських засобів державою. Проте існують спроби дискредитувати цю реформу та повернути державі повноваження здійснювати закупівлю лікарських засобів.

Статус імплементації

Досягнуто: Україна досягла безпрецедентного рівня прозорості, надаючи доступ громадськості до реєстру компаній, включаючи інформацію про бенефіціарних власників, земельний кадастр, реєстр нерухомого майна, електронних декларацій. Крім того, через реформу ПРОЗОРРО відбулося суттєве підвищення прозорості державних закупівель

Має бути зроблено: механізм перевірки інформації про бенефіціарного власника (вимоги угоди з макрофінансовї допомоги)

Спроби відкату: спроби відмінити передачу ліків міжнародним організаціям.

Повернення активів

ЄС вимагав від України оновлювати своє законодавство про арешт та конфіскацію майно, привести його у відповідність до Конвенції ООН проти корупції та Директиви ЄС 2013/42 / ЄС. Ці міжнародні стандарти дозволяють вилучати та конфіскувати злочинно отримані активи, що належать третім особам. Крім того, ЄС вимагав від України створення агенції з повернення активів, яка повинна ефективно управляти вилученими та конфіскованими активами, а також розшукувати активи на вимогу національних та іноземних правоохоронних органів. ЄС також сподівався, що Україна зможе досягти успіху у поверненні активів.

МВФ у своїх умовах наголосив на необхідності належного законодавчого врегулювання арешту та конфіскації майна.

У 2015-2016 рр. Україна прийняла низку законодавчих актів щодо повернення активів, привівши їх у відповідність до європейських директив.

Законодавство створило агентство з відшкодування та управління активами (ARMA). Керівник агентства був обраний у грудні 2016 року.

В даний час ARMA ще не розпочало свою діяльність і не прийняло “внутрішні накази, включаючи умови для міжвідомчої співпраці”, які вимагаються угодою про макрофінансову допомогу ЄС.

Висновки

Важливе значення для проведення антикорупційної реформи в Україні має тиск ЄС та МВФ, в результаті якого було досягнуто важливих позитивних кроків. Зокрема, найбільш помітним результатом є сектор доступу до інформації та прозорості уряду, який перетворив Україну на одну із найбільш прозорих країн серед країн Східного партнерства та своєрідний рай для журналістських розслідувань. Це посилює кількість та якість розкриття корупції в Україні, однак, досі відсутні належні реакції правоохоронних органів на такі публічні повідомлення.

Сукупність умов по боротьбі з корупцією, виставлена МВФ та ЄС, спрямована побороти безкарність високопосадовців, а, отже, зосереджена на створенні нової антикорупційної інфраструктури, яка має повноваження для розслідування та судового переслідування корупційних діянь вищих посадових осіб, чиї незаконні активи мають бути своєчасно віднайдені, арештовані і пізніше конфісковані. Незважаючи на успіх операцій НАБУ, досі не вистачає обвинувальних вироків та конфіскацій стосовно великої корупції. Антикорупційний суд ще не створений і залишається ключовим питанням МВФ та пріоритетом антикорупційної політики ЄС на найближчі місяці.

НАБУ протистоїть постійним нападам від інших правоохоронних органів та парламенту, які хочуть обмежити повноваження агентства та підірвати його незалежність.

Історія призначення аудиторів НАБУ сама по собі є яскравою ілюстрацією таких спроб політиків взяти на себе контроль над НАБУ.

Процес відбору аудиторів розпочався наприкінці 2016 року. Проте через політичний тиск звичайна бюрократична процедура була відкладена на більш ніж рік.

21 грудня 2016 року Парламентський Комітет з питань боротьби з корупцією, у результаті прозорої та незалежної процедури відбору, рекомендував Роберту Сторчу як аудитора НАБУ.

23 лютого 2017 року, в день парламентського затвердження Роберта Сторча як аудитора НАБУ, депутати запропонували невідомого громадянина Великобританії, Найджела Брауна як альтернативного кандидата. Найджел Браун незрозумілим чином з’явився в парламенті у день слухання в парламенті. Протягом місяця депутати намагалися подолати громадський тиск і призначили Найджела Брауна як аудитора. У результаті парламентський комітет з питань боротьби з корупцією оголосив про новий раунд вибору аудитора НАБУ, який все ще триває.

Крім того, існують постійні проблеми з роботою НАЗК, яке до сих пір не проводило жодної автоматизованої перевірки електронних декларацій, незважаючи на те, що вона була однією з ключових вимог ЄС для надання безвізового режиму в Україну.

Агентство з розшуку та управління активами офіційно створене, але не розпочало свою діяльність, і тому невідомо, коли воно покаже перші результати.

МВФ вже виплатив найбільшу частину обіцяних кредитів, наразі йдуть переговори про наступні 1 млрд.доларів. Існували значні затримки останніх двох траншів МВФ, зокрема через слабке виконання деяких важливих антикорупційних умов. ЄС вже дав безвізовий режим, який був пов’язаний з низкою антикорупційних умов, з особливим акцентом на належну систему електронних декларацій, включаючи механізм їх перевірки. Проте, це лише часткова реалізація вимог українським урядом.

ЄС доставив надав всі обіцяні “морквини” для України і втрачає свій важелі впливу. Існує ще одне зобов’язання ЄС передати 600 мільйонів макрофінансової допомоги Україні до кінця 2017 року. Для отримання підтримки Україна має показати результати в) перевірці електронних декларацій, б) перевірці інформації про бенефіціарних власників компаній і c) діяльності ARMA.

ЄС також вирішив запровадити механізм моніторингу пост-виконання зобов’язань для лібералізації візового режиму, який повинен забезпечити належне впровадження та безперервність реформ шляхом відстеження та запобігання відкатів, особливо в сфері боротьби з корупцією. Детальна регламентація такого механізму зараз розробляється Європейською комісією.

Тим часом ЦПК запускає власний механізм моніторингу громадянського суспільства щодо рівня виконання антикорупційних умов.

Джерело: map.antac.org.ua

Довідково:

Кредити МВФ

30 квітня 2014 року, після Революції Гідності, для підтримки нового уряду Міжнародний Валютний Фонд затвердив новий резервний кредит стенд-бай для України на суму 15 млрд. дол. США.

За цією програмою Україна отримала два транші на суму 3,2 млрд. дол. США 7 травня 2014 року, а 29 серпня 2014 року – 1,3 млрд. дол. США.

11 березня 2015 р. МВФ замінить зазначену програму очікування на нову чотирирічну програму “Механізм розширеного кредитування” (EFF) на суму 17,5 млрд. дол. США.

  • Перший транш по програмі EFF в розмірі 5 млрд.дол.США був наданий Україні негайно після затвердження програми 11 березня 2015.
  • Другий транш у розмірі 1,7 млрд. дол. США був схвалений Виконавчою радою МВФ 31 липня 2015 року.
  • Третій транш у розмірі 1 млрд. дол. США було затверджено 14 вересня 2016 року.
  • Останній транш  у розмірі 1 млрд. дол. США було затверджено 3 квітня 2017 року.

Як кредит стенд-бай, так і EFF вимагали від України запровадження комплексних реформ у сфері банківської справи, бюджетування та антикорупційної сфери. Всі транші обумовлені низкою вимог, встановлених у відповідних меморандумах про взаєморозуміння між Україною та МВФ.

МВФ приділяє особливу увагу виконанню антикорупційних умов, які мають вирішальне значення для отримання чергових траншів.

Меморандуми МВФ містять антикорупційні умови, які мають різні статуси, зокрема:

  1. Зобов’язання: обіцянка уряду провести певний конкретний етап у реформуванні.
  2. Контрольний показник: обіцянка уряду провести певний конкретний етап реформ з чітко встановленим терміном, який жорстко оцінюється співробітниками МВФ перед виділенням наступного траншу.
  3. Попередня дія: дія, яку країна погоджується вчинити до того, як Виконавча рада МВФ затвердить фінансування або завершить перевірку. Попередні дії гарантують, що програма має необхідну основу для досягнення успіху або повертається до курсу після відхилень від узгоджених політик.

Часто першочергові вимоги виконують перехід від статусу зобов’язання до статусу показника, а потім, якщо не виконуються, до статусу попередньої дії.

МВФ проводить регулярні оглядові місії в Україні, в рамках яких співробітники МВФ оцінюють рівень впровадження реформ, а іноді й оновлюють зобов’язання, показники та попередні дії.

План з візової лібералізації

З 29 жовтня 2008 року ЄС провів “Діалог з лібералізації візового режиму” з Україною. Діалог було побудовано на основі Плану дій щодо лібералізації візового режиму (VLAP), який було представлено Україні 22 листопада 2010 року.

VLAP включає чотири блоки показників, пов’язаних з безпекою документів, включаючи біометричні дані; управління кордонами, міграцією та притулком; громадський порядок та безпека; і зовнішні зв’язки та основні права. З 2014 року блок громадського порядку та безпеки створив цілу низку чітко визначених антикорупційних умов, необхідних для виконання VLAP.

Ці критерії стосуються як політики та інституційної структури (законодавства та планування), так і ефективного та сталого виконання цих показників.

Європейська Комісією ретельно контролювала реалізацію програми VLAP була через регулярні звіти про хід роботи, передані до Європейського Парламенту та Раду,  які є загальнодоступними.

Багато антикорупційних вимог VLAP є подібними до тих, що відображені в умовах МВФ.

Після надання безвізового режиму Європейська Комісія буде проводити моніторинг безперервного виконання зобов’язань Україною щодо боротьби з корупцією. Такий моніторинг повинен перешкоджати руйнуванню реформи.

Контракт для України з розбудови держави

Контракт для розбудови держави – це бюджетна підтримка Європейського Союзу, спеціально розроблена для надання допомоги країнам, які перебувають у критичних ситуаціях або беруть участь у процесах переходу до сталого розвитку та демократичного управління.

У 2014-2015 рр. ЄС погодився перевести 355 млн. євро на потреби стабілізації в Україні; боротьбу з корупцією; покращення управління державним бюджетом та державними фінансами; реформування державної служби, підтримку конституційних реформ та виборчого законодавства.

Реформа боротьби з корупцією була однією з основних цілей Контракту.

Макрофінансова допомога ЄС

Макрофінансова допомога (МФД) – це форма фінансової допомоги, яку ЄС надає країнам-партнерам, які переживають кризу платіжного балансу, і доступна лише для країн, які користуються програмою, що фінансує МВФ.

З моменту виникнення кризи на початку 2014 року Європейська Комісія мобілізувала 3,4 млрд. Євро макрофінансової допомоги Україні через три послідовні програми кредитів з низьким відсотком.

Це є найбільшою сумою, яку коли-небудь надавала ЄС країні-партнеру.

З цих 3,4 мільярда євро, 1,61 мільярда були виділені у 2014 та 2015 роках за першими двома операціями з МФД (МФД I та II).

У квітні 2015 року ЄС вирішив надати Україні третю програму МФД, яка становитиме 1,8 млрд. євро (МФД III), з якої остаточний транш у розмірі 600 млн євро залишатиметься доступним і повинен бути виплачений до кінця 2017 року.

Україна та ЄС спільно підписали Меморандум про взаєморозуміння, в якому окреслено політичну програму, що додається до операції МФД. Ця програма багато в чому спирається на програму реформ, яку проводить українська влада, і охоплює широке коло галузей, включаючи управління державними фінансами, управління та прозорість, енергетичний сектор, соціальна безпека, ділове середовище та фінансовий сектор.

Антикорупційні умови є важливою частиною виконання вимог Меморандуму.